Проте картина погашення невикористаних бюлетенів, коли ножицями просто перерізають 941 довжелезну сторінку з кандидатами до обласної ради, доволі гнітюча. Така сама доля чекала й інші — зі списками кандидатів до Коломийської районної ради, Городенківської ОТГ та на посаду міського голови.

Ресурсів мало

Незадоволеність нинішньою політичною ситуацією надзвичайно висока. Люди розчаровані. Городенківського району як такого з нового року вже не буде. Й не тільки тому, що за новим територіальним устроєм він вливається до Коломийського. Біда в тому, що тут рік за роком зникали бюджетоутворювальні підприємства, як, приміром, колись потужний сокоекстрактний та цукровий заводи. Значно менші обсяги виробництва на місцевому сирзаводі. Район пустіє, занепадає. Закриваються підприємницькі структури, речовий ринок дихає на ладан. Чимало мешканців сільськогосподарського краю виїхали на заробітки. Й не лише на сезонні.

На посаду голови Городенківської ОТГ претендували дев’ять кандидатів. У списках — майже всі знайомі обличчя. Хтось працював у владі, деякі прийшли з інших сфер діяльності. Є молоді сили, до яких лише придивляються. Переміг у виборчих перегонах колишній голова районної ради та РДА, заступник голови ОДА і депутат облради Богдан Кобилянський.

Та найгірше те, що ресурсів для змін небагато. Як наголосили під час дебатів напередодні виборів кандидати на посаду міського голови Іван Вережак та Микола Олексин, треба брати за горло тих, хто обробляє землю (найбільше багатство краю) й не сплачує податки. Приміром, у селі Вербівці орендує ріллю філія «Перспектив» групи компаній МХП, і місцевого бюджету розвитку від вагомих сплачених податків вистачає на ремонти вулиць, підтримку соціальних закладів. У сусідній Торговиці обробляють не менші площі місцеві підприємці. Та казна від того аж ніяк не збагачується. Те саме стосується всіх сфер діяльності: десь занижені ставки податків, неофіційна робоча сила тощо.

Впроваджувати зміни у своєму населеному пункті складно: кожен тут кум-сват-брат, пов’язані не лише сімейними, а й бізнесовими справами. Торговиця — родинна колиска письменника-класика Леся Мартовича, котрий понад століття тому описав місцеві баталії за землю. Тепер не легше. Потрібен дуже сильний керівник (цю функцію виконуватиме староста), щоб домогтися зміни ситуації. Недарма колись за Союзу побутувала практика, що на голів колгоспів здебільшого засилали чужаків, щоб особисті зв’язки та інтереси не обтяжували роботу.

Бюлетені брали плоскогубцями

Варто нагадати не лише про позитив минулої політичної системи, а й про негатив. Приміром, обов’язкові показники 98—99-відсоткової явки виборців, традиційно один кандидат у бюлетенях, невсипуще око КДБ.

«Цей рік — перший від 1966-го, коли я не був членом виборчої комісії. Тоді неодмінно вимагали широкого представництва — по одному студенту, робітнику, службовцю, комсомольцю, комуністу, безпартійному росіянину та національних меншин. Я потрапив туди як молодий працівник Городенківського цукрозаводу. Якби не погодився, зарахували б до «контри». Мав завдання рахувати кількість вкинутих до урн бюлетенів. Можна було запхати папірець без поміток або ж заходити до кабінки. Бувало, закреслювали прізвище того одного кандидата, дописували комуністичні гасла. Дехто із виборців наважувався на провокації. Утім, усе фіксував працівник «органів» із КДБ», — розповідає мешканець Городенки Роман Ковалів.

Відтоді Роман Ковалів був представником, а згодом і головою різних виборчих комісій — в університеті, уже як шкільний викладач математики. Досі має печатку та свідоцтво про реєстрацію як голова міської ТВК на останніх виборах до Верховної Ради.

«Пригадую, як за Союзу відрядили мене до села Рогиня. Там сім’я вірян відмовлялася голосувати. А то восьмеро виборців — великий відсоток для такого маленького села, що неодмінно знизило б показники. Шість разів їздили з місцевої комісії — не допомогло. Отож ми приїхали з району на підмогу. Запитуємо причину, а найстарший із сім’ї пояснює, що «не велено брати в руки цей папір». Пропоную інший спосіб, щоб не торкатися бюлетеня. Погоджується. Так усі й проголосували, підтримуючи документ плоскогубцями», — пригадує Роман Ковалів.

Дружно і законослухняно 

Галина Кучірка — також ветеран комісій, із 1974-го. Понад двадцять років головує: то в міській, то в районній. Не змінює ні партійних принципів (представниця ВО «Батьківщина»), ні службових. Наголошує: щоб члени комісій працювали дружно на інтереси свого краю, а не якісь інші, згідно з виборчим законодавством.

Тим часом у міській дільничній комісії, що в районному ще за статусом Палаці культури, кипіла робота. Голосування завершилося. Із внесених до списків 1539 виборців проголосували 640. Найстарший виборець — 95-річна Ганна Гамула. Вона була серед 13 осіб, до котрих їздили зі спеціальними скриньками.

Казала: аби лише зміни стали на користь краю.

Івано-Франківська область.

Фото автора.