Бойовий шлях молодший лейтенант Ілля Сизонець розпочав 22 червня 1941 року в Бресті. Вже на початку липня, відступивши з міста-фортеці, його взвод став фактично першим партизанським загоном на території України. В лавах народних месників в1941—1944 роках воював на території Волині і Білорусі, брав участь у багатьох розвідувальних та бойових операціях. Взвод Іллі Сизонця пустив під укіс 25 ворожих ешелонів, він особисто — 13. Із березня 1944-го по червень 1945-го Ілля Сизонець — командир взводу, а згодом — батареї протитанкових гармат 70-ї армії 2-го Білоруського фронту. Його батарея знищила майже двадцять фашистських «тигрів», «пантер» та безліч іншої техніки.
Тричі за роки війни був тяжко поранений, двічі його рідним приходили похоронки. Лише 1985 року на одній з братській могил під Барановичами (Білорусь) прибрали викарбуване на плиті його прізвище.
Після звільнення у запас у 1947 році Ілля Ілліч тривалий час працював директором школи в селі Гута Ратнівського району. Був почесним громадянином цього району, який 1944-го йому довелося визволяти.
Ратний подвиг Іллі Сизонця відзначено двома орденами Червоної Зірки, орденом Слави, багатьма медалями, зокрема «За взяття Берліна». Вже в повоєнні роки отримав орден «Великої Вітчизняної війни», два ордени Богдана Хмельницького, «За мужність», понад 15 медалей.
Пам’ять про мужнього воїна і мудрого Вчителя Іллю Ілліча Сизонця назавжди збережеться у наших серцях.
Волинська область.
