Як буває: вишиває мама, донька дивиться, потім сама бере в руки голку й нитку. А в цьому випадку все було навпаки. Першою захопилася вишиванням дочка Тетяна. А тепер і її мама Катерина Пінчук (на знімку) не уявляє, як можна прожити день без хрестика на полотні. І так уже 12 літ. А вишиває твори на релігійну тематику.
Тепер не тільки в селі Водотиї Брусилівського району, де живе Катерина Пінчук, її знають як майстриню вишивки. В її доробку десятки робіт, якими милувалися люди на багатьох виставках. Хто жив у селі, знає, скільки там клопотів по господарству. А вона таки знаходить час, щоб узятися за голку й нитку. В такі хвилини все буденне відступає на другий план.
Катерина Антонівна вишиває духовні картини, а ієрей Володимир творить їх фарбами. Він 11 літ живе у селі Йосипівка Малинського району і править у Свято-Іоанно-Богословському храмі УПЦ. Прихожани шанують батюшку та його родину за працьовитість, ставлення до односельців.
Володимир Горошко народився на Рівненщині. Закінчив Острозьке духовне училище.
— Хист до малювання я перейняв від своїх двоюрідних братів — художників Івана та Федора Масюків, які займаються різьбленням по дереву та малярством, — розповів отець Володимир. — А сам ще з третього класу любив ліпити з пластиліну обличчя сусідів, дідуся, односельців. Та, певне, від Бога маю такий дар, адже не кожному дано писати ікони. Свої роботи виконую олійними фарбами. Натхнення виникає переважно вранці і вночі, коли ніхто й ніщо не тривожить. Вже маю понад сто релігійних картин та ікон. Усі вони для мене дорогі та близькі.
Ікони настоятеля храму з Йосипівки прикрашають Свято-Духівський монастир столиці Литви — Вільнюса.
Житомирська область.
Фото Михайла П’ЄХА.
