На знімку: 1 грудня 1991 рік. Київ. Голосування на Всеукраїнському референдумі.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
1 грудня 1991 рік. Донецьк, голосування на Всеукраїнському референдумі. Незалежність у Донецькій області підтримали 76,73 відсотка, Луганській — 80,65, у Криму — 67,50, Севастополі — 63,74 відсотка.
Фото ЦДКФФА ім. Пшеничного.
Бюлетень для голосування містив лише одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Там же було наведено текст Акта, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
Це справді був день піднесення та справдження надій. Утомлені від життя у зашморгу «советчины», українці прагнули самостійності, кращого і вільного життя.
Звісно, тоді ніхто й подумати не міг, що проголошену парламентом і підтверджену референдумом незалежність згодом доведеться виборювати, проливаючи кров українців. Як би сьогодні прихильники «русского мира» не кричали про російський Донбас чи Крим, результати волевиявлення свідчили про протилежне: незалежність у Донецькій області підтримали 76,73 відсотка, Луганській — 80,65, у Криму — 67,50 та Севастополі — 63,74 відсотка.
Тож 1 грудня 1991 року фактично перестала існувати Українська Радянська Соціалістична Республіка і на геополітичній мапі з’явилася нова держава — Україна, яку вже протягом грудня визнали понад 40 держав.
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися і перші в історії нової незалежної держави вибори Президента України, на яких главою держави було обрано Леоніда Кравчука (61,59 відсотка голосів).
