І собі поставила свічечку на підвіконні. Адже і у моїй родині (я родом з Житомирщини) від голоду померли в ті роки родичі.
Вкотре зажурилася: бо пенсіонери нині живуть теж майже впроголодь. Бо хіба за мізерні пенсії, які дає їм держава, можна повноцінно харчуватися? М’ясо рідко бачимо, купуємо найдешевше, щоб після оплати комунальних послуг хоча б на хліб лишилося. Та й він дорожчає. Я особисто купую кісточки для супів, які багаті купують для своїх собак, можу дозволити собі кілька кілограмів яблук на місяць — ділю їх по днях. Можу купити дві-три мандаринки, урізавши інші витрати.
То хіба це життя? То який імунітет буде у літніх людей за такого харчування, особливо у період пандемії. Замість того, щоб підняти пенсії, нам все забороняють: мовляв, щоб не заразилися коронавірусом. Ось і вся турбота уряду про пенсіонерів. А самі тим часом жирують.
Ніна БОГДАНЕЦЬ, пенсіонерка.
