На знімку: Шелестівська церква 18 ст. — експонат скансену.

На знімку: Василь Коцан.

Про нові форми роботи

— Стоїмо перед завершенням року. Він був ювілейний для скансену. Як відсвяткували за умов пандемії?

— Наш музей — один із перших музеїв-скансенів в Україні. 27 червня цього року минуло 50 літ з дня його відкриття для відвідувачів.

На жаль, карантин вніс корективи у програму святкувань. Планувалося провести міжнародну науково-практичну конференцію, а також культурно-мистецьку акцію «Ніч в ужгородському скансені». Майже 60 музейних співробітників, науковців з Ужгорода, Перечина, Іршави, Львова, Києва, Харкова, Переяслава, Чигирина, Косова зголосились до участі й надіслали матеріали, які ввійшли до сьомого випуску нашого наукового збірника.

І все ж 25 червня відбулися урочисті збори колективу за участі першого заступника голови обласної ради Йосипа Барто, директора департаменту культури ОДА Оксани Бабунич, голови обкому профспілкової організації працівників культури Наталії Товтин та колишніх директорів музею Василя Шеби і Габріели Андял. Усі бажаючі могли ознайомитись із цікавими виставками з фондових зібрань: декоративно-прикладного мистецтва «Свято народних талантів», художньою «Закарпатське село на полотнах художників краю» та дитячих малюнків «Ужгородський скансен очима дітей»...

— Як музей пристосовувався до роботи в умовах карантину?

— З середини березня і майже до кінця червня скансен не мав змоги працювати з відвідувачами. Довелося відкласти чи відмінити низку заходів: свят народної культури, майстер-класів, виставок, квестів. Однак для зв’язку із відвідувачами були запроваджені нові форми роботи через соцмережу Фейсбук. Інакшого виходу не знаходили...

П’ять років поспіль музеєм проводилася виставка «Світ писанки», де до великодніх свят експонувалися писанки майстринь з багатьох регіонів України та районів Закарпаття. Цьогорічна шоста відбувалася онлайн. Опубліковано 25 дописів у Фейсбуці, де показано всі писанки, що надійшли на виставку. Дописами було охоплено близько ста тисяч осіб. Науковими співробітниками відділу науково-освітньої роботи музею наперед підготовлені онлайн майстер-класи. Це зйомки дитячих майстер-класів з виготовлення іграшки та привітальної листівки до Дня матері. Разом з проектом «НадКарпаття» здійснено віртуальну екскурсію музеєм із залученням дрону (більше 10 000 переглядів).

Також започатковано рубрику «Пізнавай традиції зі скансеном», де висвітлювалися різні питання з традиційної народної культури: свята народного календаря, вишивальні традиції, народна архітектура та побут. Даними дописами охоплено понад 70 тис. осіб.

— Чи велися роботи зі збереження музейних об’єктів під відкритим небом?

— Це — один з пріоритетів... Карантин навесні вплинув і на той напрям. Адже саме навесні музейними хіміками-реставраторами проводиться антисептична обробка всіх музейних об’єктів та експонатів від жука-точильника. Попри карантинні обмеження, завдяки важкій та копіткій праці реставраторів і співробітників відділу експозиції ця робота проведена на високому професійному рівні.

Із послабленням карантину здійснено низку інших ремонтних та реставраційних робіт. Серед них — відновлення лотків для підведення води до колеса водяного млина з села Колочава Міжгірського району та ступи-сукновальні з Монастирця Хустського району.

Нинішній рік нам ускладнили й погодні умови. Дощі із сильними вітрами навесні та на початку літа вплинули на збір житньої соломи для перекриття дахів музейних об’єктів. Тож ми налагодили тісну співпрацю з фермерами Житомирщини та Київщини. На жаль, цього року через погодні умови вони не змогли заготовити солому належної якості. Одначе народні майстри з села Смерекова Великоберезнянського району Іван Куртанич та Микола Соханич разом з кількома умільцями цього старовинного ремесла заготовили майже три тисячі солом’яних снопів («жуп»). Завдяки цьому ми замінили частину (сто квадратних метрів) солом’яного покриття хати з села Гусний цього ж Великоберезнянського району. Традиційно музейними доглядачами та співробітниками господарського відділу проводились опоряджувальні роботи позиції. А ще реставратори проводили реставраційні та хіміко-консерваційні роботи над дияконськими вратами з Шелестівської церкви, новопридбаними та експонатами групи «Папір».

Від «Коляд...» до ляльок

— А які культурно-мистецькі заходи, проведені музеєм, набули високої оцінки експертів і які доцільно би продовжувати й надалі?

— Багато років поспіль першим масштабним культурно-мистецьким заходом у музеї є обласний фестиваль «Коляди в старому селі», який став уже брендовим для Закарпаття. Його з нетерпінням чекають і ужгородці, й гості міста. Під час свята можна за один день символічно обійти усе Закарпаття — лемків, бойків та гуцулів, угорців та румунів, словаків і німців... Усі вони зустрічають гостей самобутніми обрядами і звичаями, колядками та різдвяними стравами.

На знімку: Виставка ляльок завжди привертає увагу.

Другий надзвичайно цікавий захід — усеукраїнська виставка «Натхненні лялькою». Вона відкривалася 20 серпня. Цьогоріч майже три десятки майстрів представили понад 140 творів. Для експозиції роботи прислали майстрині з різних куточків України і закордоння (Королівство Норвегія). Ця виставка, як і багато інших, є джерелом поповнення фондової збірки музею.

Як і в попередні роки, великий попит мали заходи, спрямовані на популяризацію традиційних народних страв Закарпаття (в рамках проекту «Пізнай смак Українських Карпат»). Так, відвідувачі музею мали змогу відчути смак «метаних галушок», кукурудзяних страв, справжнього закарпатського леквару (повидла), «Шоні-гуляшу» від Анатолія Пасевича, закарпатського крафтового продукту «сушликів», закарпатського меду та вина...

Дивовижною можемо вважати виставку «Космос Емми Андієвської», яку відкрили в музеї 16 жовтня. Роботи мисткині з Мюнхена (Німеччина) презентував Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк). Авторка народилась в Донецьку. Від 1943-го живе в Німеччині. Членкиня ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної спілки письменників України. Два роки тому Емма Андієвська отримала Шевченківську премію в номінації «Література». Роботи художниці прикрашають колекції провідних музеїв світу. Торік багато творів передала до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Після завершення виставки одна робота пані Емми передана до фондів Закарпатського музею народної архітектури та побуту. 

— Василю Васильовичу, а якими є наукові здобутки музейних співробітників, зокрема, у реалізації грантових проектів?

— Спасибі за це питання — дуже влучне... Наші наукові співробітники здобули чимало: готували до друку і власні наукові розвідки, й матеріали, спрямовані на популяризацію музею та народної культури краю. Третій рік поспіль було підготовлено настінний перекидний календар. Його тема — традиційні народні ремесла Закарпаття. Головна ідея проекту в тому, що до його реалізації долучаються виключно музейні співробітники.

А щодо наукових видань — на початку року спільними зусиллями музею та кафедри археології, етнології та культурології УжНУ світ побачив четвертий випуск наукового щорічника «Етніка Карпат». Його сформовано за результатами комплексної етнографічної експедиції у Виноградівський район. Цього року вийшли друком сьомий та восьмий випуски наукового збірника. Перший став результатом матеріалів науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю ужгородського скансену, а другий — воркшопу, що проводився в рамках реалізації міжнародного грантового проекту. До двох збірників наукові розвідки подали майже сто науковців і музейних співробітників з різних регіонів України та Румунії. А ще наші науковці публікувались на сторінках таких фахових видань, як «Народознавчі зошити» (Львів), «Науковий вісник УжНУ. Серія історія» (Ужгород), «Культурологічні джерела» (Ужгород), «Науковому збірнику Повітового музею Сату-Маре. Серія історія та мистецтво» (Румунія).

Наукові співробітники брали участь у 74-й конференції професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету; міжнародній науковій конференції до 50-річчя Музею села в Шовшто (Ніредьгаза, Угорщина); круглому столі «Роль краєзнавства в вихованні підростаючого покоління», що проводив Закарпатський інститут післядипломної освіти; науковій конференції до 50-річчя нашого музею. Цього року ми стали одним із співорганізаторів міжнародної наукової конференції «Ерделівські читання», яка щорічно проводиться Закарпатською академією мистецтв.

Перспектива — розвиток культурного туризму

— Знаю, що і в умовах карантину розвиваєте міжнародні зв’язки...

— Так. І доволі плідно. На початку року ми взяли участь у святкуванні 50-річчя скансену в Ніредьгазі (Угорщині), наукових дослідженнях Пряшівського самоврядного краю (Словаччина), що проводилися в рамках нашого спільного зі словацькими та румунськими партнерами грантового проекту; Шевченківських днях у Сату-Маре (Румунія).

Але надалі міжнародна співпраця велася в режимі онлайн. Так, туризмнознавчі та історико-культурні дослідження в рамках проекту «Культурні зв’язки — культурна мобільність у прикордонному регіоні» доводилося проводити вже без партнерів. Відповідну роботу вони виконували в себе. Цьогоріч у рамках проекту нами були обстежені селища Вишково Хустського, Ясіня Рахівського, села Колочава Міжгірського, Ужок Великоберезнянського районів. Нашу увагу привертали туристичні локації, а також окремі особливості народної культури цих сіл. Результати досліджень, а також питання ролі музеїв у розвитку культурного туризму і популяризації культурної спадщини були представлені на воркшопі «Музей і туризм». Аналогічний воркшоп провели й наші партнери з Сату-Маре.

Продовжилась наша робота і в рамках міжнародного виставкового проекту «Карпатське бієнале. Графіка дітей та молоді». Так, у лютому дитячі графічні роботи з Польщі, Словаччини, України та Румунії були презентовані нами в Музеї мистецтв Сату-Маре.

Упродовж жовтня-листопада музей працював над реалізацією міні-гранту від House of Europe. Його випускниця, співробітниця нашого скансену Тетяна Сологуб-Коцан, яка в лютому взяла участь у навчальній подорожі для музейних фахівців до Німеччини, підготувала антикризовий проект для випускників «Скансен на зв’язку» й отримала фінансування на його реалізацію. Проект здійснюється за підтримки Європейського Союзу за програмою «Дім Європи». В рамках проекту створені відеоуроки для дітей та дорослих, що транслюються у соціальних мережах музею й доступні на каналі в Youtub. Це відеоролики про традиції гончарства на Закарпатті, закарпатські техніки вишивання, а також екскурсія скансеном для дітей.

Я мав честь брати участь у реалізації ще двох міжнародних грантових проектів: «Етнотур: пізнай культуру транскордонних регіонів Польщі та України» (організатор — Перечинська ОТГ); «Дві культури, одна Європа» (організатори — Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина Шерегіїв та ГО «Міжрегіональний центр транскордонної співпраці»).

— Які плани і перспективи на 2021-й?

— Музей сподівається на плідну роботу, подальшу інтеграцію в музейну спільноту краю, України та світу загалом. Хочеться бачити ужгородський скансен серед провідних музейних закладів України, відкритим простором для науковців, народних умільців і всіх, кому цікава історія та культурна спадщина Закарпаття.

Ужгородський скансен як один із чудових куточків нашого краю й надалі радуватиме своєю привітністю та охайністю тисячі й тисячі відвідувачів.

Довідково

Закарпатський музей народної архітектури та побуту відкрито влітку 1970 р. Постійно діючу експозицію під відкритим небом формують 13 житлово-побутових будівель, 7 господарських споруд (хліви, кіш-комора, бджільник, возарня), 3 громадські будівлі (церква, школа, корчма), 4 технічні споруди (млин, ступа-сукновальня, валило, кузня) та 10 малих архітектурних форм (колодязі, курники, гончарна піч, голуб’ятник, кіш, ворота, рупа, дзвіночок перед школою) з різних районів Закарпаття.

Із 18 000 експонатів майже 3 тисячі — в постійно діючій експозиції під відкритим небом. У фондах зберігаються цінні колекції: збірки народного вбрання Закарпаття (найбільша в Україні), гончарних виробів, авторські роботи різьбярів, вишивальниць, ткаль, художні полотна народних митців. Останніми роками зростають збірки писанок, дитячих іграшок, історико-краєзнавчої літератури.

Вів розмову Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото автора.