На знімку: Організаторка заходу Ольга Сумська та Влада Литовченко.

Сьомого грудня виповнилося 120 років з дня народження видатної української художниці, побачивши картини якої Пабло Пікассо заявив, що якби Франція мала мисткиню такого рівня майстерності, то змусила б заговорити про неї увесь світ. На батьківщині ж Білокур усе було з точністю до навпаки. Лише в 49 років Катерина вперше отримала справжній папір для малювання, до того доводилося користуватися іншими матеріалами. Пензлики вона навчилася робити з волосся, а палітрою часто служило бите скло. Ще одним матеріалом було полотно, яке вона вирізала з подолу власних сорочок. До речі, ці нехитрі приладдя, а також «ампутовані» вишивані рукави від сорочок нині зберігаються в Музеї-садибі Катерини Білокур у селі Богданівка, куди напередодні завітали численні гості, щоб у її річницю вшанувати непересічний талант художниці.

Тут, у рідному селі, дуже бережно і трепетно ставляться до своєї землячки, мабуть, щоб загладити провину своїх односельчан, які за життя так і не зрозуміли, який великий талант поруч. «Якби ви живі були, то допомогли б мені стати художником. А ті люди, котрі живуть поруч, не розуміють мене, я для них чужа». Такими словами зверталася Катерина Білокур до Тараса Шевченка, прибувши якось на його могилу в Канів. Туди, щоб сповідатися та порадитися, вона втекла фактично зі свого сватання. Батьки дуже хотіли видати Катерину заміж, бо ж була вона для них певним тягарем, та й багато хлопців сваталося, проте жоден із них не розділяв її захоплення малярством. Тому залишалася вона сама. Відчуваючи не лише холодні погляди, а й холод у прямому сенсі, бо через брак дров у хаті інколи замерзала вода. «Взимку відморожую пальці, а влітку облазять нігті», — цитує нам Катерину Білокур берегиня її спадщини — завідувачка Меморіального музею-садиби Катерини Білокур у селі Богданівка Ольга Шаповал.

До речі, в музеї дізналася, що Катерина Білокур мала ще один талант — епістолярний.

І це при тому, що батьки, побачивши, як Катерина самотужки опановує грамоту, поклавши буквар перед прядкою, за якою працювала, вирішили, що до школи її віддавати — то зайве: «Бабі ж міністром не бути, а читати вона навчиться й сама». Вони просто купили їй ще одного букваря.

Загалом мисткиня створила понад 130 яскравих життєстверджуючих картин. Це і «Польові квіти», і «Цар-колос», і «Квіти за тином», і «Квітоньки та берізоньки вечором». І це лише кілька назв її робіт, які нині зберігаються як безцінні реліквії у різних музеях України та світу. Чимало з них є також у Яготинській картинній галереї. Саме тут було презентовано колекцію суконь «Рідна», в основу якої лягли мотиви картин Катерини Білокур. Створила її народна артистка України Ольга Сумська, а в показі взяли участь відомі жінки Київщини — волонтерки, медичні працівниці, журналістки, педагоги, працівники закладів культури, ставши на один вечір моделями. «Такий показ у нашій картинній галереї відбувається вперше, — зауважив директор Яготинського історичного музею Іван Шулла, — з одного боку, це розширення форматів музейної роботи, а з другого, демонстрація колекції одягу «Рідна» за мотивами картин Катерини Білокур на фоні її робіт — це і данина її пам’яті».

Тим часом Ольга Сумська поділилася враженням від створення колекції. Вона зауважила, що в дитинстві багато часу проводила у бабусі в селі в оточенні таких самих квітів. Але коли познайомилася з творчістю Катерини Білокур, була вражена, як тонко мисткиня змогла передати це на полотні. Тому виник такий задум. «Ці образи безмежні, як і краса квітів Катерини Білокур. Вона рідна для кожної з нас. І надягнувши таку сукню, кожна жінка зможе відчути себе в аурі геніальної художниці», — каже пані Ольга. А від себе хочу зауважити, що таке прочитання творчості відомої художниці — це ще один крок до вшанування Катерини Василівни та нагадування про таланти, якими завжди славилася Україна.

«Приємно, що є багато проектів. Один із них — унікальна ідея Ольги Сумської. І моя думка як фахівця в сфері культурної дипломатії та члена Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України — творчий спадок Катерини Білокур гідний подання до програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу», яка збирає і реєструє унікальні творчі доробки культурних діячів світового рівня», — підкреслила директор Вишгородського історико-культурного заповідника, голова комітету з присудження премії з нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України Влада Литовченко. Сподіватимемося, що так і станеться, адже популяризація і визнання творчості наших неперевершених майстрів — це важливо насамперед для прийдешніх поколінь.

Фото автора.