У розчарованому суспільстві важко знайти інституцію, котрій всі могли б довіряти беззастережно. І все ж не можна жити без надії і сподівань на те, що хтось таки може покарати зло, встановити справедливість, об’єктивно розібратись у, здавалося б, безвихідних ситуаціях...

Чи може з усім цим справитись прокуратура? Адже саме ця інституція має бути оплотом законності. Зробити її такою покликані і реформаторські заходи. Чи справді вдалося досягти тих змін, на які так чекає суспільство та й сама правоохоронна система? Що змінилось, окрім офіційних вивісок? Чи готові прокурори до сучасних викликів? На ці запитання ми попросили відповісти керівника Хмельницької обласної прокуратури Олексія ОЛІЙНИКА (на знімку).

— Олексію Леонідовичу, область отримала нового прокурора, ви — повністю оновили склад заступників, у прокуратурі тепер, після атестації, працюють справжні професіонали — невже ми отримали справді ідеальний орган, який працюватиме дуже ефективно?

— Принаймні цього хотілося б. Бо працівники органів прокуратури Хмельниччини багато зробили для цього. Для них рік був непростим, адже одночасно з виконанням своїх щоденних обов’язків усім довелося підтверджувати свою професійність та доброчесність. Адже реформа відомства, яка розпочалася торік із ГПУ, планово дійшла до обласного рівня — була проведена атестація прокурорів регіональних прокуратур. Усі, хто хотів приєднатися до нової прокуратури, а в області виявилось 108 таких прокурорів, пройшли три етапи — тест на знання законодавства, тест на загальні здібності та співбесіди з кадровою комісією.

На рівні держави ми показали найкращий результат — 88 відсотків прокурорів успішно справилися з завданнями. Зараз таку само атестацію проходять 153 прокурори місцевих прокуратур.

— На жаль, нашому суспільству добре відома ситуації, коли і найкращі спеціалісти не можуть протистояти «негласним» законам і правилам, котрі не дають змогу подолати корупцію просто шалених масштабів.

— Це так. Але чи варто вимагати від прокурора, котрий працює, приміром, в районі, аби він здолав корупцію загальнодержавного масштабу? Він просто має робити те, що повинен. І так кожен на своєму місці.

Ми теж робили все, що могли. На захист інтересів держави органами прокуратури області цьогоріч було заявлено позовів на 326 мільйонів гривень, судами уже розглянуто та задоволено позови на суму 25 мільйонів гривень, відповідачами добровільно задоволено вимоги на суму 145 мільйонів гривень. Повернуто та попереджено незаконне надання більше трьох тисяч гектарів землі. Реально виконано рішень більш як на 26 мільйонів гривень. У ході представництва інтересів держави розпочато 58 кримінальних проваджень. І це тільки один бік нашої роботи.

Приміром, за нашого втручання до державної власності вдалося повернути Богдановецький комбінат хлібопродуктів, вартістю 166 мільйонів гривень, який є одним із найбільших зерносховищ західного регіону країни.

Якщо підприємств, котрі можна незаконно приватизувати, залишилось не так вже й багато, то земля все ще залишається «кримінальним ресурсом» — є чимало охочих урвати свій клапоть в обхід закону. І поки держава все ще вирішує, яка доля очікує на українські чорноземи, прокурори намагаються стримати їх розграбування на місцях. Ось недавній приклад: один із приватних агровиробників на підставі удаваного договору використовував 2,3 тисячі гектарів, вартість яких понад 138 мільйонів гривень. Ми це зупинили.

Так саме як і використання схем заволодіння державними землями сільськогосподарського призначення через механізм приватизації громадянами земельних ділянок начебто для ведення особистого селянського господарства. Лише за рік прокурорами пред’явлено до суду 222 позови за фактами незаконної передачі понад 400 гектарів таких земель. Судами вже задоволено 80 позовів щодо земель площею 150 гектарів.

Чи взяти договори оренди, в яких «випадково» занижена вартість орендної плати. Ми знайшли майже півтисячі таких, і завдяки вжитим заходам майже у половині з них розмір орендних платежів вдалося збільшити загалом на 10,7 мільйона гривень щорічно. Узагалі прокурори постійно намагаються зупиняти «повзучу приватизацію» ділянок у заповідних, природоохоронних та лісових зонах, водних об’єктів тощо.

— Але від цього бажання щось поцупити у держави, залізти в бюджет, прихопити землю чи об’єкти нерухомості не меншає. Причому виникає воно у тих, хто має владу. Чи можна сьогодні говорити про те, що прокуратура не просто готова, а реально може протидіяти саме нечистій на руку владі?

— Не буду оригінальним сказавши, що боротьба з корупцією та злочинцями, що займають управлінські кабінети, безперервна. Але, гадаю, не варто мати ілюзій, що варто пересаджати їх всіх, і у послідовників зникне спокуса. В державі повинні бути створені умови, які б зводили до мінімуму ці явища. А прокурори на місцях готові до того, щоб зупиняти нечистих на руку чиновників. Запевняю, як тільки стає відомо про вимагання хабара, реакція правоохоронців миттєва.

Серед тих, кого було викрито у вчиненні корупційних злочинів, депутати сільських та селищних рад, сільські голови, посадовці Головного управління Пенсійного фонду в області, начальник відділу одного із департаментів облдержадміністрації, заступник генерального директора державного підприємства, начальник одного з відділень банку, заступники директора — головні бухгалтери двох комунальних підприємств, адвокат тощо. Тобто «палітра» хабарників доволі широка, і ніхто не зможе дорікнути, що правоохоронці ганяються лише за «дрібною рибкою». Та й суми, котрі вимагали, хабарники, чималі. Приміром, один сільський голова хотів 15 тисяч доларів за сприяння у виділенні 10 гектарів землі. Чи ось до суду спрямований обвинувальний акт стосовно заступника директора Хмельницького науково-виробничого центру стандартизації, метеорології та сертифікації, який вимагав 15 тисяч гривень за оформлення та видачу дозвільних документів для виготовлення дезінфікуючих засобів. Чиновника не зупинило те, що цей продукт вкрай необхідний в умовах пандемії. Але його зупинили правоохоронці, затримавши під час одержання хабара.

Резонансною для області стала і справа щодо посадовців Управління Пенсійного фонду в області, які упродовж тривалого часу привласнювали премії, призначені для підлеглих. Тільки у червні та липні таким чином отримали 212 тисяч гривень. Наразі п’яти керівникам повідомлено про підозру.

Розуміємо, мало схопити хабарника за руку, треба довести справу до логічного завершення в суді. Тож на рахунку прокуратури за рік-два десятки визнаних судом корупціонерів, двоє засуджених до позбавлення волі, а іншим призначені штрафи.

— А кого і чого, окрім злочинної влади і корупціонерів, варто боятись найбільше?

— Останнім часом дедалі більше людей потрапляє у сітки, розставлені шахраями. Можливо, при цьому втрати тих, хто у них потрапив, і не зрівняєш із масштабними державними розкраданнями, але для кожної людини, родини вони вкрай болючі.

Вершиною такого злочинного нахабства стала діяльність шахраїв, котрі вже під вартою у слідчому ізоляторі. Це не завадило їм видурити у трьох десятків мешканців краю майже 300 тисяч гривень.

А днями було повідомлено про підозру кримінальному авторитету, який вимагав у хмельничанина 350 тисяч гривень неіснуючого боргу. Окрім того, виявилось, що впродовж восьми років він був «смотрящим» кримінального світу в області — визначав тих, хто стежив за дотриманням «злодійських законів» у районних центрах області та установах виконання покарань, координував їхню діяльність, а також встановлював правила поведінки серед осіб, схильних до злочинного способу життя. При цьому, будь-який спротив у дотриманні цих правил негайно подавлявся.

— Невже повертаємося до хвацьких 90-х із їхнім розгулом злочинності?

— Складними періодами в історії країни завжди намагався скористатись злочинний світ. Але ж і правоохоронна система не стоїть на місці. Зміни, які відбулися в прокуратурі останнім часом, теж пішли їй на користь. З одного боку, вони допомогли сформувати справді високопрофесійні колективи. З другого — поліпшення фінансування дало допоміжні матеріальні стимули для їхньої роботи. Тож суспільство має право вимагати і високі результати.

Звичайно, і в діяльності прокурорів не обходиться без різних труднощів і проблем. Але ідеальних механізмів, які працювали би без збоїв, не буває. Головне — задати потрібний тон і ритм, котрі призводять до очікуваних результатів. І прокуратура впевнено йде до цього. Бо якщо не прокурори, то хто наводитиме порядок в суспільстві?

Розмову вела Ірина КОЗАК.

Фото автора.