Вечорниці на Андрія у Музеї Івана Гончара.

І хоч це християнські святі, але звичаї й обряди у ці дні мають дохристиянський характер — приготування обрядових страв, ворожіння, кусання калити. В народі свято Андрія має ще одну назву — Калита.

Калита (калата, маламай) — обрядовий хліб, що випікається на Андрія, перед днем зимового сонцестояння, тож має форму кола — символ сонця, нескінченності. Цього дня традиційно влаштовувалися вечорниці, на які збиралися неодружені хлопці та дівчата з усього села, починалося «кусання калити».

«Парубки прив’язували круглий калач за стрічку до сволока або ж до довгої палиці, яку тримав так званий Калитинський. Пан Калитинський, що стеріг калиту, міг тримати в іншій руці ще й квача, обмащеного в сажі, якою намагався обмазати кожного, хто пробував вкусити калиту. Іноді Калитинському в цьому допомагав Писар. А той, хто таки наважувався вкусити калиту, сідлав коцюбу і ставав паном Коцюбинським, або кочергу — тоді ставав паном Кочержинським та скакав до Калитинського. Між ними відбувався жартівливий діалог. Хлопці та дівчата, що підходили до калити, мали, підстрибнувши, її вкусити, та щоб їм це дозволили зробити, треба було відгадати загадку, розказати скоромовку або станцювати «зайчика». А хто калиту вкусить, той неодмінно протягом року одружиться», — каже релігієзнавець, етнограф Марина Христенко.

Своїм рецептом приготування калити, отриманим ще від бабусі, з читачами «Голосу України» поділилася дослідниця обрядових страв Ганна Бут з Києва.

«Щоб спекти справжню калиту, беремо: 3 склянки борошна, 12 ложок молока або сироватки, 2 яйця (одне з них іде в тісто), 3 ложки маку, який попередньо треба запарити, так само, як і родзинки, неповну склянку цукру, 3 ложки олії, горіхи, 1 чайну ложку соди, яку слід погасити оцтом, 3 ложки меду (якщо мед дуже густий, то його можна розвести в сироватці), корицю, ванілін, — ділиться секретом Ганна Бут. — Зауважте, що майже усього беремо по три, бо в обрядових стравах кількість продуктів має магічне значення. Замішуємо тісто. Можна ще додати борошна, аби тісто не було рідке. Розкачуємо лист товщиною приблизно півтора сантиметра. В середині робимо дірку за допомогою склянки, а ззовні обрізаємо тісто, накривши його кришкою від каструлі. З обрізаного тіста робимо традиційно вісім зірочок, якими прикрашаємо коло. Калиту змазуємо яйцем та посипаємо горіхами, а зірочки на калиті посипаємо маком та випікаємо. Іноді калиту змазували медом, аби доля була солодкою».

Крім калити, на Андрія ще пекли пампушки — клали їх під ослін і запускали до хати пса, чию першу балабушку з’їсть собака, та дівчина першою вийде заміж.

На Варвари, 17 грудня, збиралися самі дівчата та готували вареники з маком і сиром. В один з них замість начинки клали борошно, виходив «пірхун». Частуючи хлопців, уважно дивилися, кому попадеться «пірхун» — так невдаху і називали від Варки до Варки.

А вже на Сави, 18 грудня, жінки збиралися за рукоділлям, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали».

Цього дня не можна працювати, бо толку не буде. А ще в народі казали: «Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить. Сава приїхав на білих санках. Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати. Сави дні прибавили».