Всесвітній день ґрунту (World Soil Day) відзначається згідно з рішенням 68-ї сесії Генеральної асамблеї ООН щорічно 5 грудня як спосіб зосередження уваги на важливості охорони і раціонального використання ґрунтів та сталого управління ґрунтовими ресурсами. Цю дату обрано на честь дня народження короля Таїланду Пхуміпона Адульядета, який виявляв великий інтерес до проблеми охорони ґрунтів і висловив сподівання, що із заснуванням такого дня життя народів світу стане кращим.
У 2020 році святкування Всесвітнього дня ґрунту проводиться під гаслом «Підтримуйте ґрунт живим, захищайте біорізноманіття ґрунту».
Украй необхідно, щоб і для України святкування цього дня стало важливою подією. Цей день — можливість ще раз привернути увагу до проблеми ґрунту.
Україна має унікальний ґрунтовий покрив — більш як 60% її площі зайнято чорноземними ґрунтами, які за характеристиками кореневмісного шару, властивостями, потенціалом родючості, придатністю до вирощування багатьох польових культур не мають собі рівних. Завдяки великому ресурсному потенціалу природної родючості чорноземів Україна займає провідні позиції у світовому експорті зернових культур і соняшнику. Водночас в Україні протягом останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства з поступовим збідненням ґрунтово-ресурсного потенціалу та погіршенням екологічного стану ґрунтів. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу, найродючіші у світі чорноземи перетворилися на ґрунти із середнім рівнем родючості і їхній стан продовжує погіршуватися. Зберігати й надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми. На жаль, за часи незалежності систематичної роботи з охорони ґрунтів в Україні не було налагоджено.
Багато надій покладали на земельну реформу. Вважалося, що зміна форми власності на землю автоматично сформує відповідального компетентного власника, який самостійно буде оберігати й збільшувати родючість ґрунтів. Однак у реальному виробництві цього не трапилося. Нині в умовах відкриття ринку землі виникають великі ризики посилення деградації ґрунтів та зниження їх родючості. Тому потрібні удосконалення системи державного контролю стану ґрунтів і регулювання у сфері охорони ґрунтів та їх родючості, нова державна політика, розроблення і прийняття нової Стратегії (Концепції) розвитку системи охорони земель в Україні на період до 2030 року.
Через незавершеність земельної реформи, безвідповідальність нових землекористувачів, які орендують земельні ділянки, неповноцінний земельний кадастр, неефективний рівень правового захисту ґрунтів, недостатність і практичну недосконалість контролю стану їх родючості в країні фактично функціонує невпорядкований тип землекористування з очевидними негативними наслідками для наступних поколінь.
Наразі в Україні обговорюються і потребують вирішення такі питання:
— проведення повторного (або коригування) суцільного ґрунтового обстеження, тому що матеріали попереднього, проведеного більш як 50 років тому, застаріли. Нове обстеження треба проводити на нових методологічних засадах;
— організація моніторингу ґрунтового покриву з урахуванням європейського досвіду, удосконалення національної системи агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, що діє в країні з 60-х років минулого століття, із залученням засобів дистанційного зондування. Поєднання нових картографо-аналітичних матеріалів, одержаних у результаті повторного ґрунтового обстеження, з даними агрохімічної паспортизації і моніторингу — це й буде той самий зразковий світовий рівень інформації про ґрунти країни;
— законодавче та нормативно-правове забезпечення охорони ґрунтів;
— поліпшення інформаційного забезпечення через формування баз ґрунтових даних з розширеними оцінювальними, картографічними й прогностичними можливостями, активізацію діяльності Українського ґрунтового інформаційного центру;
— розробка й прийняття Національної програми охорони ґрунтів, регіональних програм охорони ґрунтів, програм об’єднаних територіальних громад;
— істотна зміна управління використанням і охороною ґрунтів через створення Державної служби охорони і моніторингу ґрунтів;
— проведення бонітування ґрунтів за удосконаленою методикою і визначення об’єктивної ціни земель (нормативна грошова оцінка);
— використання міжнародного досвіду природоохоронної (ґрунтоохоронної) діяльності і землекористування. У світі накопичено чимало прикладів прогресивного землекористування, які заслуговують на вивчення і максимально можливе поширення в Україні;
— актуалізація наукових досліджень з охорони ґрунтів, їх матеріально-технічне забезпечення.
Крім перерахованого, дуже важливо активізувати засоби масової інформації в ґрунтоохоронному аспекті, особливо телебачення, де пізнавальні, навчальні і виховні передачі про ґрунт відсутні майже повністю. Крім того, в Україні потрібно мати і видавати раз на три-п’ять років бюлетень про стан ґрунтового покриву України. (Довідково: що п’ять років Конгрес США заслуховує звіт про загальний стан ґрунтових ресурсів країни, ці питання курирує віце-президент США).
Останніми десятиліттями у світі поступово утверджується нове розуміння ґрунту як найважливішого екологічного ресурсу. Продуктивні функції ґрунту доповнено екологічними функціями, згідно з якими ґрунт активно регулює водний, повітряний, тепловий режими всіх суміжних з ним середовищ — приземного шару атмосфери і ґрунтотворної породи, впливає на обмін речовин і енергії, слугує середовищем для величезної кількості різних організмів
(біорізноманіття). Одне слово, виконує низку життєво важливих функцій, зокрема соціальних, від яких залежить стан агросфери, здоров’я і в остаточному підсумку — благополуччя людини.
«Ґрунт — парабіотичне (майже живе) тіло», — ці слова академіка О. Н. Соколовського означають необхідність ставлення до ґрунту як до живого тіла.
За такого підходу в землеробстві відповідних змін мають набути і дії в Україні, зокрема у підтримці ґрунтоохоронної інформації, поглибленні змісту роботи мас-медіа, активізації ґрунтоохоронної діяльності у роботі суспільних рухів, поліпшенні освіти, особливо підготовці керівників нового типу, здатних сприймати і впроваджувати ґрунтоохоронну інформацію.
Слід зазначити, що останнім часом активна позиція фахівців міжнародних інституцій відіграє провідну роль у поверненні питання охорони та збереження ґрунтів до порядку денного на глобальному і регіональному рівнях, приймаються відповідні конвенції, хартії, стратегії, програми. У реалізації цих ініціатив помітним є і внесок вітчизняних фахівців.
Україні треба активно співпрацювати з різними міжнародними організаціями, основний зміст роботи яких тією чи іншою мірою стосується ґрунту. Це насамперед ФАО (організація з продовольства і сільського господарства ООН) з її досить розвиненою інфраструктурою з вивчення і раціонального використання ґрунтів. Це Глобальне ґрунтове партнерство, створене з ініціативи ФАО, яке являє собою глобальний форум, на якому різні зацікавлені сторони обмінюються досвідом і оцінюють прогрес на шляху до сталого управління ґрунтовими ресурсами. Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» — координаційний центр України зі співробітництва з Глобальним ґрунтовим партнерством.
Протягом останніх років за підтримки ФАО/Глобального ґрунтового партнерства підготовлено:
— національні цифрові карти запасів органічного вуглецю в ґрунтах України як складову Глобальної карти ґрунтового органічного вуглецю; карти засолених і солонцюватих ґрунтів та реакції ґрунтового середовища (рН);
— оновлену базу даних ґрунтоохоронного законодавства України (SOILEX);
— Міжнародний кодекс сталого застосування і управління добривами;
— протокол оцінювання сталого менеджменту ґрунтів;
— звіт про глобальний статус чорноземних ґрунтів.
Фахівці з України взяли участь у роботі міжнародних симпозіумів — органічний вуглець ґрунту (2017 р.), забруднення ґрунтів (2018 р.), ерозія ґрунтів (2019 р.) та зарубіжних стажуваннях з проблем картографування, моніторингу та інших.
На базі ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» проведено тренінг-семінар з управління засоленими ґрунтами (2018 р.).
Здійснюється активна робота в міжнародній мережі чорноземних ґрунтів та мережі аналітичних лабораторій (Глосолан).
Виконуються роботи з міжнародних грантів, спільних проєктів, узято участь у виданні доповіді про стан Світових ґрунтових ресурсів, Атласу ґрунтів Європи, Керівництва з управління засоленими ґрунтами тощо.
На найближчу перспективу плануються такі заходи:
— участь у проведенні глобальних симпозіумів — з питань біорізноманіття ґрунтів (2021 р.), засолених ґрунтів (2021 р.), родючості ґрунтів (2022 р.);
— підготовка картографічних матеріалів — Глобальної карти потенціалу секвестрації органічного вуглецю в чорноземних ґрунтах, карти еродованих земель, карти поширення чорноземних ґрунтів та інших;
— підготовка відповідних національних розділів до 2-ї версії Світових ґрунтових ресурсів (2025 р.), Атласу ґрунтів Європи, сталого управління ґрунтовими ресурсами (2020—2021 рр.);
— активна участь у роботі мережі ґрунтових інформаційних систем (IN SII), глобальної мережі аналітичних лабораторій (Глосолан), міжнародної мережі чорноземних ґрунтів (2021 р., Україна, Харків).
Бажано також активізувати контакти з громадськими організаціями — ISTRO, ESSC, ESCO, NO RBA, IUSS (Міжнародний союз ґрунтознавців), Soil and Society (Ґрунт і суспільство), ICLEI SOIL NETWORK та інших.
Вигоди від контактів з міжнародними інституціями очевидні — вільний доступ до інформації, залучення іноземного досвіду, участь у різних проєктах, грантах і, насамкінець, одержання фінансової підтримки.
В Україні є всі можливості створити зразкову систему управління ґрунтовими ресурсами і якнайкраще виконати положення Конституції, яка визнала землі (ґрунти) як національне надбання, що перебуває під особливою охороною держави.
Святослав БАЛЮК, директор ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», національний координатор співробітництва України з Глобальним ґрунтовим партнерством, академік НААН,
Віталій МЕДВЕДЄВ, академік НААН.
