Учасники та партнери проекту «МИ В ЕФІРІ плюс».

Проект реалізується громадськими організаціями «Громадське дитяче інтернет-телебачення і радіо «Веселка TВ» і «КримSOS» та благодійним фондом «З теплом у серці» за підтримки Українського культурного фонду в рамках Програми «Культура плюс».

«Ми всі різні, але ми всі рівні, й ми єдині!»

— 70 дітей — переселенців зі cходу України та АР Крим, з інвалідністю, сиріт і напівсиріт, позбавлених батьківського піклування, із малозабезпечених і багатодітних сімей віком від 6 до 17 років із різних куточків України стануть телеведучими семи нових випусків циклу дитячих пізнавальних культурно-мистецьких телепрограм із перекладом українською жестовою мовою, що поширюватимуться засобами медійного простору. Цей проект сприяє головній меті соціального розвитку нашої країни — створенню «суспільства для всіх». Ми всі різні, але ми всі рівні! Ми всі різні, але ми єдині! — розповіла керівник проекту, голова ГО «Громадське дитяче інтернет-телебачення і радіо «Веселка TВ» Діна Ібрагімова. — Усі діти — надзвичайні. В кожної — своя особлива доля. І кожна дитина, що бере участь у проекті, раніше взагалі навіть не думала, що долучатиметься до створення телебачення, та ще й буде телеведучим.

За словами керівниці проекту, спочатку знайомство майбутніх телеведучих відбувалося по телефону. Далі йшло безпосереднє спілкування. Діна Ібрагімова підбирала для дитини тексти, призначала час для занять, і тоді вже починалася спільна праця по телефону чи Вайберу. Зрештою, і телефонного спілкування було достатньо, аби відчути, як дитина відповідає на запитання, що вона робить, про що мріє…

— І далі вже я промовляла якісь скоромовки, ми починали якусь спільну гру, — продовжує вона свою оповідь. — А згодом кажу: ось, у нас буде така програма й буде така тема. Тож послухай: я читаю повністю про цю тему, називаю незнайомі слова, й тоді ми вже почнемо вивчати та проговорювати той текст, який далі ввійде до програми.

Якщо є Вайбер, то показую, як тримати мікрофон, як краще розмовляти, які вправи треба зробити для того, щоб дитина тримала «точечку» й працювала на мікрофон. Адже телебачення має свої особливості й чимало своїх професійних секретів. «Якщо ти читаєш текст і раптом пересихає в роті, — розповідаю, — потрібно згадати про лимон чи просто прикусити язика». А якщо дитина сильно хвилюється, то раджу їй набрати повітря і порахувати до десяти та видохнути повітря.

«Тоді ти почуватимешся вільно і зосереджуватимеш погляд на знімальній камері». Й починаємо працювати далі».

Коли ти працюєш віч-на-віч — це одне. Коли дитина тебе чує тільки по телефону, то це сприймається зовсім по-іншому. Інколи навіть надсилаю свою фотокартку, щоб дитина мене не боялася (а як же!), не дивувалася і щоб знала, що є така тьотя, яка з нею працювала, що це її знімок. І коли вже приїжджаю, то мене всі впізнають.

Далі вже працюємо, проводимо ігри, розминочку, розвиваємо мовний апарат і розпочинаємо зйомки,  наш творчий процес. Я готую дітей до того, що він буде довгий, і слід набратися терпіння. Бо іноді діти кажуть: «У мене вже аж затекла спина». Але треба працювати далі, щоб ми разом могли швидше подивитися отой результат.

І розумієте: для нас дуже важливо, щоб, зрештою, із тих маленьких містечок, звідки телефонують, діти потрапили на телевізійну зйомку. Щоб дитина могла відчути: «Я тепер — телеведучий, і я щось вмію». І могла на себе подивитися збоку.

Це — щастя, коли бачиш, як горять очі дітей, коли вони бачать себе на великому екрані. Для дітей це — захоплення. А для нас захоплення — це дитячі очі, які світяться радістю.

«Прагнемо зробити для дітей свято телебачення»

— Якими є ваші найближчі плани щодо зйомок?

— Ми виїжджаємо 20 грудня на Луганщину, і 21-го о 15.00 уже розпочинаємо зйомку в Сєвєродонецьку, в дитячому мистецькому центрі. Я сама луганчанка, і для мене є важливим, що там братимуть участь наші луганські діти.
Зрештою, «МИ В ЕФІРІ плюс» — це такий унікальний проект, який є органічним продовженням проекту «МИ В ЕФІРІ». Нами були тоді випущені три телевізійні програми, де телеведучими виступали діти з інвалідністю. Серед них були переселенці з Луганської та Донецької областей. Зйомки проводилися на території Кремінської спеціалізованої школи, де навчаються діти з інвалідністю. До нас для участі в телевізійній програмі привезли тоді діточок із Золотого, Попасної, Рубіжного, Сєвєродонецька, і всі вони стали учасниками проекту.

— Чи визначилися ви з тематикою і контентом майбутніх зустрічей?

— А як же! По-перше, в нас будуть сім телевізійних програм із конкретної тематики. Якщо раніше ми знімали про дідух, коровай та про вишиванку, то тепер знімаємо про українську хустку, намисто, гопак, віночок, бандуру та вареники.

От якраз про гопак й будемо знімати ігрову програму в Сєвєродонецьку. Це буде невеличкий експрес-екскурс у гопак, далі йтиметься про те, які були в ньому трюки. Й діти показуватимуть і виконуватимуть козацьку гру. Адже це рухлива  гра — на присід, на веселість, на вміння показати себе. Ця гра може бути і командною, і індивідуальною. Тож це буде й весело, й багато танцювати треба буде, й озвучувати кожен крок того, що відбувається. Тому ми спочатку з дітьми веселимося, розминаємося, а далі починаються перші знімальні тексти. І сподіваюся, що це буде весело й цікаво для всіх.

— Хто допомагає вам розкрити тему гопака?

— Це теж наші переселенці зі зразкового ансамблю «Барвінок» під керівництвом Володимира Федорчука. Раніше колектив діяв у Луганську, тепер переїхав до Києва й продовжує працювати. «Барвінок» підготував уже 11 танцюристів, які виступають в ансамблі ім. Вірського, і це великий успіх.

Втіленню проекту сприяє Український культурний фонд. І перші наші три програми «МИ В ЕФІРІ» вийшли теж за підтримки фонду.

— Назвіть ваших помічників у проведенні зйомок у Сєвєродонецьку?

— Це — міжнародна благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Дитяче Містечко», яким керує Людмила Харченко й який забезпечив надання локації для зйомок. Там багато ігрових кімнат, де можна зустрітися з дітьми та познайомитись.

Дуже вдячна за сприяння представникам дитячого мистецького центру та Луганського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які підтвердили, що привезуть дітей до локаційної зйомки з Рубіжного, селища Вільхове, Станиці Луганської.

Свою готовність працювати разом із нами підтвердила й директор департаменту соціального захисту Луганської облдержадміністрації Елеонора Поліщук. Яна Силкіна, яка очолює сектор сімейної політики, забезпечила нам комунікацію з дитячими будинками сімейного типу, де перебувають діти, позбавлені батьківського піклування. Причому — щойно позбавлені, й ці діти, котрі нещодавно перебували у своїх рідних сім’ях, ще розгублені, вони не знають, як їм жити. У них тепер зовсім інша сім’я, але й їхні батьки живі, хоч і знаходяться в інших місцях. Отже, цим дітям зараз дуже важко. І зробити для них свято телебачення — чому ні?!

Там будуть також діти із сімей внутрішніх переселенців, із багатодітних родин, із малозабезпечених. І є дітки, в яких мама позбавлена батьківських прав, і їх виховує батько-одинак.

— Скільки дітей приїжджатимуть на зйомки?

— Цього разу плануємо залучити до зйомок у Сєвєродонецьку 17. Загалом у нашому проекті братимуть участь 70, і більше половини дітей уже
з нами.

Але ж, крім Сєвєродонецька, їздимо також до Ужгорода — знімаємо дітей національних меншин; знімаємо дітей-переселенців у Житомирі, дітей з інвалідністю — у Вінниці та Полтаві. І до проекту ще долучаються учасники. Зараз не можу навіть точно сказати, скільки.

Адже я не можу відмовити, коли мені телефонують. Або коли приходять мама з дитиною і питають: «А ви нас візьмете?» А як же, я завжди найду місце. Якщо навіть бачу, що дитина через певні особливості не може запам’ятати багато текстів, то я вже підключаю її до того, щоб вона говорила емоційні тексти. На одне слово. Але вона себе побачить і почуватиметься щасливою. Й показує: «Подивіться, це я. І я можу, в мене це вийшло». А для мене це найголовніше.

Кожна дитина — дуже особлива, і про кожну можна багато розповідати. У першому проекті в нас були Ромчик і Анечка, вони з ДЦП, але плавці — чемпіони України, паралімпійці серед підлітків. І це — надзвичайні діти, які, прийшовши у п’ятому класі, погано рухалися. А тепер — чемпіони. Й дуже цікаві. Багато чого знають, багато до чого прагнуть. І саме наша програма їм довела, що вони чудові телеведучі — усміхнені й гарні.

— Якого віку діти братимуть участь у проекті?

— Безпосередньо в Луганській області — 10—13-річні, але загалом у проекті — від шести до сімнадцяти років.

— Де можна буде побачити передачі, підготовлені дітьми?

— По-перше, це You-Tube. Зайшовши на наш канал You-Tube «Веселка ТВ», ви побачите, що в нас більше шести мільйонів переглядів. А це означає, що ми цікаві людям. Адже ми — єдина студія в Україні, яка має таку велику кількість переглядів. І вона ще ніколи не підводила нас.

По-друге, ми співпрацюємо з телеканалами, і мені дуже приємно, що вони беруть наші  програми, котрі оцінюються як високофахові. Програми виставляються на «1+1». Йшли вони також на харківських телеканалах, одеських, дніпропетровських, київських...

Ми продовжуємо працювати. Але оскільки тепер розширюємо ще й географію, то одразу долучаємо телеканали з тих міст, з яких походять юні учасники. І починаємо працювати ще й ними та домовляємося про ефіри на телеканалах України.

І кожна тема є особливою.

Творча реабілітація є найкращою!

«У мене є мрія — стати кіноакторкою. Мені завжди було дуже цікаво, що відбувається за кадром. Я хочу відкрити себе по-новому й спробувати в ролі телеведучої. Тож дуже радію, що цей проект надає мені таку можливість», — ділиться своїми враженнями учасниця проекту учениця Київської спеціалізованої школи-інтернату для незрячих дітей і дітей з вадами зору Ірина Риженко.

«Для діток із проблемами здоров’я, для молоді, для підлітків найкращою є творча реабілітація, — підкреслила урядова уповноважена з прав осіб з інвалідністю Тетяна Баранцова. — Це перший крок до досягнення своєї мети в житті. Деякі захоплення дітей можуть бути тільки мріями, але в цьому проекті мрії збуваються! Навіть складні діти можуть долучитися до цього проекту».

Перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ наголосила, що важливість та цінність проекту в тому, що він є дитячим та інклюзивним одночасно. «Цей проект є прикладом створення інклюзивних можливостей для всіх дітей. Він надає кожному його учаснику можливість реалізувати свою мрію й навіть здійснити те, про що раніше не мріяли та не могли мріяти», — зазначила Ліна Кущ.

За словами завідувача сектору сімейної політики департаменту соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації Яни Силкіної, проект «МИ В ЕФІРІ плюс» дозволить залучити дітей із вразливих категорій до культурного та суспільного життя Луганщини та України загалом. «Підтримка проекту органами державної влади та громадськими організаціями стане чудовим прикладом ефективної співпраці», — зауважила вона.

«Я — мама трьох чудових дітей. Кожен із них для мене — це всесвіт. І я безмежно вдячна організаторам проекту за можливість творчого розвитку моєї дитини, за допомогу в реалізації її потенціалу», — підсумувала мати однієї з наймолодших учасниць проекту Катерина Жученко.

Медійними партнерами проекту є Національна спілка журналістів України, Національна асамблея людей з інвалідністю України, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні та інші організації. Він триватиме до 5 березня 2021 року.

Прем’єрні покази створених телепрограм і відеофільму про проект заплановано на другу половину лютого наступного року.

Фото Національної спілки журналістів України.