Що більше кукурудзи, то дорожча картопля

Якщо навіть зважати на деякі статистичні похибки, котрі вірогідні під час підрахунків чого і скільки вирощено та зібрано, цьогорічний вал зернових в області можна назвати найбільшим за час її існування — 3,3 мільйона тонн. Основою врожаю стала кукурудза, частка якої — два мільйони тонн. Збирання качанистої завершили у половині районів, у решті продовжують скошувати і обмолочувати останні гектари, збільшуючи і без того вагомі показники. Хоча тепер уже фіксується дещо менша врожайність, проте в пікові моменти намолот з гектара доходив до 84 центнерів, що, запевняють місцеві агрочиновники, є одним з найвищих показників у країні.

У цьому успіху є і кількісна, і якісна сторони. Наприклад, та, що ще з весни аграрні компанії вирішили зробити підсилену ставку на цю культуру, збільшивши посівні площі порівняно з минулим роком на 70 тисяч гектарів. Отож загальний клин дотягнув до 255 тисяч гектарів.

Та, безперечно, важливу роль відіграли нові технології і сучасні гібриди, які вміють радувати врожаєм. Варто тільки згадати, що ще на початку століття середня врожайність кукурудзи в області становила лише 49 центнерів з гектара. За десять наступних років її вдалося довести до 60, а справжній стрибок стався за пару останніх літ.

Втім, любов аграріїв до королеви полів підтверджувалась не так її високою продуктивністю, як гарними цінами. Та нинішнього року останній пункт почав давати збої.

Тож цьогорічна статистика рекордів є доволі строката: з одного боку, найкращі врожаї, з другого — найнижчі ціни. Хоча фахівці стверджують, навіть ця небажана динаміка падіння не зробила кукурудзу збитковою. Але оскільки саме прибутковість культури, а не такі важливі показники, як збалансованість споживчого ринку, є основним критерієм для виробників, останні потроху починають втрачати цікавість до качанистої.

Якщо кілька наступних місяців цінова ситуація на ринку не зміниться, а передумов для цього поки що не видно, навесні посівні площі під кукурудзу можуть скоротитися.

Можна припустити, що місце кукурудзи впевнено займе соя. З кожним роком олійні боби дедалі активніше відвойовують позиції на хмельницьких полях. Тільки порівняно з минулим роком посівний клин сої збільшився на 30 тисяч гектарів і в загальному підсумку сягнув 186 тисяч. І вже тепер прогнозується, що навесні ці площі дотягнуться до 200 тисяч гектарів.

Якщо зробити такий же невеликий екскурс в історію, як з кукурудзою, то динаміка доволі цікава.

У 2000-му на Хмельниччині сою вирощували всього на 400 гектарах. За десятиліття площі зросли до 71 тисячі. А за останні три роки показник збільшився принаймні в 2,5 разу. Ось де справді рекордні темпи.

Врожаї кукурудзи та сої не порівняти — бобів цьогоріч збирали по 22 — 24 центнери з гектара. Щоправда, і ціна у 3,9 тисячі гривень за тонну принаймні втричі вища. На перший погляд, саме це і виводить сою вперед. Але не поспішаймо з висновками. Неважко підрахувати, що кожен гектар, засіяний як соєю, так і кукурудзою, дає майже однакову грошову віддачу. То що тоді визначає лідера?

Насамперед безпроблемність з реалізацією вирощеного, переконують фахівці. І наразі у сої з цим жодних питань. Уже кілька років поспіль її купують за стабільно високими цінами. Чого не скажеш про інші культури, де часто ставки доводиться робити ледь не із заплющеними очима.

Проблем з кукурудзою не має хіба той, хто сам може переробити вирощений урожай качанистої. Але таких — одиниці. І серед них ТОВ «Перлина Поділля», що у Білогірському районі. Господарство — одне з небагатьох в області, що планомірно розвиває свою тваринницьку базу. Поголів’я худоби тут сягає двох тисяч. А вже за два наступні роки планують збільшити втричі — й тільки дійну череду довести до двох тисяч. Для цього реконструюють старі, вводять в дію нові ферми. І не забувають про кормову базу.

— Ми й не думаємо скорочувати посіви кукурудзи, — розповідає голова спостережної ради Петро Іващук. — Маємо запаси кормів на півтора року. І не переживаємо, що ця «валюта» може знецінитись.

Уже підраховано, скільки гектарів потрібно засіяти кукурудзою, щоб отримати потрібну кількість силосу. Причому враховані темпи зростання поголів’я. Отже, про весняне гадання на «зерновій гущі», що  сіяти, щоб не програти, не для цього господарства. Кукурудза стає надійною інвестицією в молочне тваринництво. А те є джерелом стабільних прибутків для господарства. Одне слово, певний баланс знайдено.

І все стало б добре, якби такий баланс був встановлений у всіх галузях аграрного сектору, а головне — на споживчому ринку. Але цього немає. І дуже часто виробникам доводиться сподіватись лише на удачу: вдасться чи ні заробити своє? А удача, як відомо, дуже примхлива. Отож і ціни стрибають слідом за нею то вгору, то вниз.

Секрет простий: як тільки селянин починає втрачати на чомусь одному, одразу намагається відшукати можливість заробити на іншому. І знаходить. У листопаді в області пішов угору індекс споживчих цін і навіть дещо перевищив при цьому середні показники по країні.

Статистика відзначає: на споживчому ринку Хмельниччини ціни на продукти харчування зросли на 0,3 відсотка. Найбільше підвищилися на цукор та яйця — відповідно на сім та шість відсотків. На 0,7—5,9 відсотка подорожчали продукти переробки зернових, сало, кисломолочна продукція, масло, сири, сметана, молоко.

Зауважимо, це при максимальних валових показниках, якими дуже гордиться область. І практично все, що стало дорожчим, вирощується і виробляється на місці. Чому ж тоді дорожчає?

Чітка і однозначна відповідь — лише за економістами-аналітиками. Та біда в тому, що на місцях раціональне пояснення таких тенденцій ніхто не шукає, а головне — навіть не намагається самотужки вплинути на ситуацію. Як правило, і аграрії, і переробники, і продавці діють спонтанно, практично миттєво реагуючи на ситуацію як в економіці, так і в політиці. Не дивно, що на запитання, чому ж картопля дорожчає, один із продавців резонно зауважив: «Хіба не бачите, що в країні робиться?»

Вловити логіку в цій відповіді важко. Як і в тому, що при перевиробництві збільшується вартість продуктів. За всіма економічними законами все мало би відбуватись навпаки, але...

До речі, не така це вже й абсурдна фраза про залежність ціни відра картоплі від ситуації у державі. Нинішні політичні рішення впливатимуть і на те, куди і за якими цінами аграрні компанії продаватимуть усі ті рекордні вали пшениці, кукурудзи, сої. І хочемо ми того чи ні, а їхні прибутки чи збитки диктуватимуть ціни і на внутрішньому ринку.

Хмельницька область.