Дотації за здане на переробку молоко доводиться вибивати через суд

Звичайні корови у селах Таврії стали рідкістю. Років з десять тому їх тримала кожна друга-третя родина, тепер — дай Боже, якщо кожна десята. І скільки влада не започатковує програм для підтримки тваринництва, а всього, на що вистачає її зусиль — це підтримувати нинішню жалюгідну кількість поголів’я. Місцева влада пояснює ситуацію то тривалою посухою та подорожчанням кормів, то здешевленням молока нижче від його собівартості, але є ще одна вагома причина для масового вирізання худоби. З’ясувалося, гроші, передбачені для дотацій власникам корів, масово розкрадають. Приміром, більш як шістсот родин з п’ятнадцяти сіл Горностаївського, Каховського, Іванівського, Цюрупинського районів Херсонщини своєчасно не отримали триста тисяч гривень, призначених для компенсації занадто низьких закупівельних цін на молоко!

Паперова держпідтримка

Нагадаємо: з 2012 року в Україні відома постанова Кабміну № 246 підкоригувала механізм нарахування дотацій за здане молоко господарям корів. Він був досить простий та здавався ефективним: підприємства-переробники молока не платили ПДВ за реалізований товар, а «перекидали» його на спеціальний рахунок. З цього рахунку, зокрема, постачальники молока отримували компенсаційні доплати — або на банківські рахунки, або (найчастіше) готівкою за відомостями через заготівельників. Та ось податкова інспекція заходилася перевіряти, наскільки справно один з великих сирзаводів Каховського району області перераховує селянам належні їм дотації. І тут з’ясувалося, що протягом року жоден власник корів із згаданих сіл не дочекався від підприємства і битого шеляга держпідтримки!

Схема «безгрошових компенсацій» виявилася доволі примітивною: п’ятеро заготівельників, котрі за дорученням сирзаводу скуповували молоко у Каховському та сусідніх районах краю, просто підробляли підписи власників корів про отримання готівки. Натомість вона залишалася у касі підприємства, і використовувалася виключно на його потреби. Селяни ж виживали самотужки — хто в борги заліз, а хто позбувся корівки, яка стала фінансовим тягарем замість того, щоб бути годувальницею.

«Слідство у справі рухалося важко швидше через технічні причини. Адже довелося допитати кілька сотень мешканців віддалених сіл у різних районах, залучивши до роботи дільничних інспекторів міліції та оперативників Держслужби по боротьбі з економічною злочинністю. Вони показували мешканцям копії відомостей, і ставили всім одне й те саме запитання: чи ваш підпис у ній стоїть? І всюди чули схожі відповіді: фальшивка, — розповідає старший прокурор прокуратури Каховського району Херсонщини Сергій Степанко. — У ході слідства п’ятеро жінок-заготівельниць молока беззастережно визнали свою провину, пояснивши її тим, що буцімто «не встигли роздати гроші» господарям худоби. Але ж мали рік для цього! Та щойно факт скоєння злочину був встановлений, сирзавод повністю погасив заборгованість перед своїми постачальниками, сплативши їм всі 300 тисяч гривень. Заготівельники «зекономлених» компенсацій також не привласнювали, тому обвинувачення не вимагало для них покарання, пов’язаного із позбавленням волі. Суд, визнавши їх винними у підробці документів, обмежився тим, що зобов’язав жінок сплатити по 850 гривень штрафу».

Запізніла справедливість

Отут можна було б і крапку поставити — справедливість, як кажуть, восторжествувала. Та селянським родинам така справедливість потрібна, як мертвому припарки. Додаткові кошти, які люди могли витрачати на придбання сіна, комбікормів та вітамінів для худоби, вони отримали «гамузом», та ще й з великим запізненням. А корови й телята пустопорожніх обіцянок, як відомо, у їжу не вживають. Постійний контроль за своєчасністю розрахунків, виявилося, нікому здійснювати.

Заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської ОДА Надія Ланкіна каже, що переробні підприємства регіону щомісяця сплачували сільгоспвиробникам в середньому близько мільйона гривень компенсацій за здане молоко. Але чи всі постачальники сировини отримали ці гроші сповна і вчасно, чиновники не впевнені. Адже хід розрахунків вони не відстежують, бо не мають на це повноважень. У податківців натомість із повноваженням все гаразд, але маслосирзаводи вони перевіряють раз на рік, якщо не з’являються підстави для позапланових перевірок. От підприємці й «притримували» гроші, вирішуючи свої проблеми фактично коштом бюджету. Відтак, найбільш передбачливі керівники агрофірм вважають за краще не чекати «милостині» від держави чи переробників молока, а самотужки сприяти збереженню поголів’я ВРХ у селянських господарствах. Вони або продають їм корми зі знижкою, або навіть беруть приватних корівок на утримання — принаймні, на час польових робіт, аби люди не відволікалися. Це практикують, зокрема, у дослідному господарстві «Асканійське» того ж таки Каховського району Херсонщини.

Крадуть там, де немає контролю

Інакше просто ніяк, бо гроші, призначені для підтримки селянина, за відсутності ефективної систему контролю у нас розкрадаються постійно, і постійно «спливають» усе нові й нові злочинні схеми. Держава впроваджує 30-відсоткову компенсацію вартості придбаної аграріями вітчизняної техніки? Будь ласка: директор фермерського господарства у Скадовському районі області купує два білоруські комбайни у посередників з Київщини, перебиває на корпусах «шильдики», і отримує з бюджету 499 тисяч гривень жаданої виплати.

Розробили програму погашення відсотків за кредитами для сільгосппідприємств? Отримуйте: птахофабрика у Білозерському районі Херсонщини звітує про будівництво у кредит 12 пташників, що на той час існують лише в проекті. Їй без будь-якого відкритого конкурсу інвесторів справно перераховують 25,4 мільйона бюджетних гривень на відшкодування відсотків за позичкою, яка насправді ще не забезпечила жодного додаткового робочого місця.

Все це — не спірні «версії обвинувачення», а реальні справи, за якими засуджено цілком конкретних посадовців. До тюрми вони, звичайно, не пішли, відбувшись штрафами чи випробувальними термінами — правосуддя у нас зараз до аферистів вкрай гуманне. Та питання навіть не в чиїйсь персональній відповідальності. А в тому, що чи не всі державні проекти підтримки сільгоспвиробника в Україні «грішать» відсутністю ефективних механізмів контролю, аби гроші платників податків чи якісь преференції надходили саме за потрібною адресою, а не до махінаторів. 

Розкрадачів бюджетних коштів, скерованих на підтримку села, можна хоч розстрілювати, але незабаром нагодяться нові бажаючі запустити руку до кишені держави.

І так триватиме, поки до розробки профільних програм будуть залучати тільки спеціалістів Мінагропроду чи експертів громадських організацій, не запрошуючи до «мозкового штурму» тих же ревізорів, податківців, фінансових аналітиків. До того часу корови в нас залишатимуться «збитковими», замість власних комбайнів збиратимемо на своїх заводах імпортні, та ще й застарілі моделі, а село з розрухи не вибереться.

Херсонська область.

Інформація до роздумів

У країні на початок грудня, за даними Держстату, населення утримувало 70,8 відсотка загальної чисельності великої рогатої худоби, зокрема корів — 78 відсотків.

 

Фото Валерія ДРУЖЕНКА.