На Волині три санаторії — «Лісова пісня», «Пролісок», «Турія» — перебувають в обласній комунальній власності. Чи ефективний такий менеджмент? — про це йшлося на засіданні інтерактивного прес-клубу обласної ради та редакції газети «Волинь-нова».
У році — дванадцять місяців, а не дев’ять-десять...
«Чи стане Волинь курортною зоною?» — такою була тема чергового прес-клубу, організованого обласною радою та редак-
цією найтиражнішої в області газети «Волинь-нова». На ньому порушувалися питання вдосконалення оздоровчого процесу і зміцнення матеріальної бази санаторіїв, більш рівномірного сезонного їх наповнення, кращого використання можливостей оздоровниць у зимово-весняний період. Ця проблема, до речі, чи не найактуальніша. Адже на кілька «холодних» місяців оздоровниці фактично випадають із роботи.
— Багато громадян хвилюються, що в оздоровниць Волині з’явиться приватний власник і вони стануть недоступними для людей з невеликими статками, — зауважив голова обласної ради Володимир Войтович. — Запевняю: у найближчі 10—15 років вони залишаться в комунальній власності.
Але чи ефективно підтримують в області комунальні оздоровниці? Найстаріший з нині діючих санаторіїв «Лісова пісня», що розташований в Шацькому районі на березі озера Пісочного, з 2010 року отримав з обласного бюджету... аж 70 тисяч гривень. А тим часом понад десять років у «Лісовій пісні» не можуть добудувати фізкультурно-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який дав би змогу розширити можливості оздоровниці, особливо в зимовий період. Можна лише уявити, скільки бажаючих з’явилося б узимку скупатися в закачаних у басейн цілющих, багатих на срібло і гліцерин водах озера Пісочного. Ремонту в «Лісовій пісні» потребують також фасади корпусів.
Можливо, саме дивлячись на те, як санаторій намагається самотужки виборсатися з фінансових проблем і фактично не має жодної підтримки з боку обласної ради, в людей і створюється враження, що «Лісову пісню» примітив якийсь олігарх.
Тож, можливо, обласкані власником інші комунальні оздоровниці? Міркуйте самі: за чотири роки з обласного бюджету на підтримку всіх трьох санаторіїв надійшло лише 470 тисяч гривень. Що можна зробити за такі кошти? Та майже нічого.
У найкращому стані перебуває сьогодні санаторій матері і дитини «Пролісок». Йому менш як двадцять років. Однак «Пролісок» створено на базі колишнього піонерського табору, і для того, щоб у плані функціональності він мав вигляд не гірший за розташований поруч (але вже на території Рівненщини) санаторій «Червона калина», потрібні серйозні капітальні затрати.
Як собака на сіні...
Згадували під час засідання прес-клубу й колишній санаторій-профілакторій «Журавичі», який не функціонує з 1998 року. Цікава історія цієї оздоровниці. На початку 1930-х років емігрантом з Росії Кириленком в селі Журавичі була збудована оздоровниця. Ефективність лікування опорно-рухового апарата місцевими грязями і мінеральною водою була настільки висока, що санаторій швидко здобув європейське визнання. Сюди їхали поправляти здоров’я з Німеччини, Польщі, Чехословаччини, Англії... Збиралися навіть будувати аеропорт. Та в повоєнні роки дерев’яні будівлі санаторію згоріли.
Лише в 1985 році з ініціативи начальника об’єднання «Волиньліс» Дмитра Телішевського (нині вже покійного) було збудовано оздоровницю на 60 місць. На жаль, після того, як Дмитро Антонович пішов на заслужений відпочинок, санаторій було закрито, наступним керівникам лісової галузі Волині він став непотрібний. Сьогодні колишня оздоровниця нібито перебуває в оренді. Однак жодних зрушень на краще там немає. Спроби зробити «Журавичі» комунальною власністю і надати їй статус філії «Проліска» лісівники свого часу не підтримали. А шкода!
— У Журавичах поблизу санаторію, якого вже давно немає, ми побачили, як двоє чоловіків завантажували автомобіль торфовою гряззю, — розповів на засіданні прес-клубу голова обласної організації інвалідів Григорій Ощепков. — Вони розповіли, що приїхали з сусідньої області і що ця багнюка допомагає від хвороб ніг, рук, хребта.
Тож в історії із «Журавичами» виходить так, як у народі кажуть: собака на сіні. І сам не з’їсть, й іншому не дасть.
Кинули у воду. Випливуть?
Який вихід із ситуації, щоб зробити санаторії області сучасними, зручними і цікавими для відпочивальників оздоровницями, куди хотілося б їхати будь-якої пори року? Піднімати ціни на путівки? Але і сьогодні вони для багатьох недоступні. Тож, аби зберегти соціальну спрямованість санаторіїв, потрібна активніша їх фінансова підтримка. Про те, як саме збільшити надходження в їх розбудову, на засіданні прес-клубу ми майже нічого конкретного не почули. За такої підтримки комунальних санаторії, як нині, Волині важко буде стати курортною зоною. Саме така відповідь напрошується на запитання, яке ставилось у тему інтерактивного прес-клубу.
До речі, санаторії «Лісова пісня» і «Пролісок» очолюють депутати обласної ради Віктор Карпук і Валентина Касарда. Вже одна їх присутність в сесійному залі мала б нагадати керівникам ради про наявні проблеми в курортно-санаторній справі на Волині.
Фото автора.
Один із корпусів санаторію «Пролісок».
