Останнім часом українці активно обговорюють плани уряду щодо запровадження січневого локдауну, пов`язаного зі стрімким поширенням COVID-19. Раніше влада вже ініціювала запровадження карантину вихідного дня з метою зменшення кількості хворих, але без відчутних результатів, окрім спротиву підприємців. А що з приводу жорсткого карантину після Новорічних свят думають жителі Житомирщини?

Михайло Пасічник, поет, с. Гришківці Бердичівського району:
— Користі від запозиченого слова «локдаун» — жодної, бо 80 відсотків населення його взагалі не розуміє. А сам карантин, вважаю, слід увести, як у Китаї, — тотальний і тривалий. Та й щоденні цифри померлих і заражених — яскраве тому підтвердження. Слід застосувати суворіші заходи для викорінення вірусу, бо інакше будемо вимирати. Економіка не варта стількох людських життів.

Леся Сніцаренко, депутат Малинської ОТГ:
— Запровадження суворого локдауну не підтримую. Я думаю, що достатньо лише обмежити розважальні заходи на Новорічні свята й посилити контроль за торговельними точками щодо дотримання їхніми власниками карантинних заходів.

Таміла Бутко, журналістка, Житомир:
— З огляду на шалену завантаженість лікарень, локдаун потрібен, тому що є надія на зменшення скупченості людей у громадських місцях. Але зважаючи на загальний рівень свідомості певної частини наших земляків, котрі нехтують правилами карантину, локдаун може й не спрацювати. Але він швидше потрібен, ніж ні.

Михайло Жайворон, поет, заслужений журналіст України, Житомир:
— Таке рішення повинні прийняти професіонали, а не політики чи деякі медичні фахівці, за умови беззаперечного дотримання усіх норм Конституції України, прав і свобод громадян... В іншому разі інтелектуальний локдаун вразить не лише нинішню владу, а й усе суспільство. Нам усім щиро бажаю міцного здоров`я та щастя оминути це лихо.

Іван Савицький, вчитель-пенсіонер, с. Городківка Андрушівського району:
— Кожен із нас має родини, дітей, внуків, правнуків, які відвідують навчальні заклади, гуртки, секції. Тому, щоб уберегтися від цієї інфекції, слід застосовувати більш радикальні методи.

Ольга Гаврутенко, пенсіонерка, Олевський район:
— Я взагалі вперше чую таке слово й не зовсім розумію, що воно означає. Мені все одно, я нікуди не ходжу, лише до магазину. Тримаю господарство, а довгими зимовими вечорами вишиваю, читаю книжки...

Ярослава Гапонова, фотограф, Житомир:
— Щодо доцільності локдауну мені сказати важко. «Диванні» експерти багато говорять про навантаження на економіку та систему охорони здоров`я. Мені здається, що потрібно змінювати свідомість кожного — і пересічних громадянин, і керівників підприємств та організацій. Не варто говорити про недотримання елементарних заходів безпеки, бо більшості людей просто байдуже. «Мене це не стосується», «Я вже перехворів», «Це просто алергія, кашель», «А гроші хто буде заробляти...» — отакі відмовки можна почути на елементарну вимогу одягнути належним чином маску в громадському транспорті чи магазині. Я вже мовчу про ті організації, які б могли спокійно перейти в режим онлайн-роботи. Не можу не процитувати тренера «Шахтаря» Луїша Каштру, котрий сказав: «Ми живемо в дивній країні, у якій можна ходити в кінотеатри, розважальні центри, магазини й банки, а на стадіони — ні...»

Ніна Рафальська, голова Брусилівської райради сьомого скликання:
— З точки зору порятунку потопельників, то народ сам мав би подбати про свою ізоляцію і не швендяти без особливої потреби. А з точки зору розвитку економіки — звісно, жодних карантинів, слід працювати й наповнювати бюджет. А стосовно Нового року, то це — родинне свято, можна гарно відзначити його у колі рідних і близьких людей. Тому вважаю, що можна обійтися і без обмежень, але з розумом.

Ніна Скоробагата, член правління Житомирської обласної організації НСЖУ:
— Вважаю, що локдаун потрібен. Такі заходи вбережуть систему охорони здоров’я. Не можна вдавати (якщо ти не захворів), що нічого не відбувається, тому усім треба потерпіти ще трохи й дотримуватись рекомендацій! Та й навесні локдаун дав свій результат, вдалося уповільнити швидкість розповсюдження хвороби.

Олександр Величко, директор Житомирської ЗОШ № 10 І—ІІІ ступенів:
— Вважаю, що нам усім варто прислухатись до думки й порад епідеміологів. Якщо вони стверджують, що локдаун вбереже людські життя, тоді, звісно, його варто запроваджувати. Але у жодному разі це не має бути його імітація, а жорстке дотримання вимог усіма і скрізь.

Галина Врублевська, головний бібліотекар, редактор КЗ «Обласна універсальна наукова бібліотека імені Олега Ольжича» Житомирської обласної ради:
— На мою думку, локдаун — це не вихід із ситуації, а втеча від проблем та відповідальності. Краще сконцентрувати увагу на забезпеченні наших лікарень усім необхідним устаткуванням і киснем, а ще — фахівцями, встановити їм гідну зарплатню.

Василь Коваленко, приватний підприємець, м. Малин:
— Таке рішення повинно спиратись на роботу, проведену науковцями-епідеміологами, економістами найвищого рівня в Україні. Вони повинні змоделювати та показати людям і політикам, що буде у тому чи іншому випадку. Також слід шукати альтернативні варіанти стримування епідемії. У медичній сфері слід діяти на випередження й шукати шляхи збільшення ліжко-місць для хворих. Наприклад, ми всі знаємо додаток «Дій вдома», але ж він майже не працює, бо кількість хворих, котрі вештаються магазинами, дуже велика. Тобто, механізм придумали, а запустити його в дію як слід не змогли. Думаю, якщо б зуміли правильно попрацювати над альтернативними напрямками, то, можливо, і не потрібно було б жодного локдауну.