А це чималі кошти у розвиток матеріально-технічної складової вишів і значні відрахування у державний бюджет. Зі своєю наявною інфраструктурою та викладацьким потенціалом українські університети всіх профілів, які залучають до навчання іноземних студентів, є потужною базою, яка може заробляти мільярди доларів.

Як це, наприклад, робить Австралія, створивши умови навчання для випускників шкіл чи не всієї Індонезії. Тому це дуже перспективне, але й дуже конкурентне середовище.

Крім того, на студентських потоках із-за кордону, намагаючись їх максимально зарегулювати, отримують свої дивіденди прикордонники, міграційна служба, дипломати і силовики. Щоб змінити правила гри на цьому освітньому ринку, напевно, необхідне втручання Верховної Ради. Бо лише вона здатна законодавчо прибрати штучні перепони, інсинуації та корупційні ризики у цих процесах. Які, повторюю, можуть бути потужною бюджетоутворюючою галуззю української освіти.

Але зараз не зовсім про це, а, швидше, про внутрішню напругу у цьому сегменті діяльності вишів.

До редакції «Голосу України» звернувся ректор Донецького національного медичного університету Кондратенко Петро Геннадійович, з яким Міністерство охорони здоров'я ще в серпні розірвало контракт. А пізніше звільнило наказом МОЗ України від 17.08.2020 року № 39-0, підписаним Міністром Максимом Степановим. Звернувся ректор ось чому. А тому, що 4 грудня 2020 року рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області було визнане незаконним це звільнення Кондратенка Петра Геннадійовича з посади ректора Донецького національного медичного університету. Як і відповідний наказ МОЗ. Також суд зобов’язав Міністерство охорони здоров’я України поновити керівника на роботі та стягнути середній заробіток з відповідача за час вимушеного прогулу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя допущено його негайне виконання у частині поновлення Кондратенка П. Г. на роботі на посаді ректора Донецького національного медичного університету та стягнення заробітної плати у межах платежу за один місяць. Тобто, суд захистив законні права людини на працю, зазначивши, що всі дії, вчинені проти керівника його роботодавцем були незаконними. Як незаконними були і підстави, які їх спричинили.

Тепер коротко про ці, буцімто, підстави розірвання контракту, що визнані незаконними. Ними стало висловлення Конференцією трудового колективу та Наглядовою радою вишу недовіри ректору за його дії або бездіяльність, що нібито свідчили про порушення Статуту ДНМУ та умов Контракту ректором Кондратенком П. Г.

Але звільнити ректора, просто висловивши йому недовіру, неможливо. Підстава звільнення має чітко відповідати КЗпП України, а прийняті рішення мають містити чіткі факти та належні докази порушення Статуту ДНМУ та умов Контракту.

А це означає, що демократія теж має базуватися на законі, бо в іншому випадку – це махновщина. 

Що ж, ситуація для нинішніх українських реалій більше ніж пересічна. Частина колективу на хвилі політичних та соціальних змін у державі вирішила взяти владу у свої руки, і розірвати контракт зі своїм ректором. До того ж, лише на підставі того, що він комусь не подобається, а когось не влаштовує, стримуючи кар’єрні амбіції останнього чи останньої. (Подаємо копії рішень від 4 та 22 грудня 2020 року Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області).

Сподіваємося, що МОЗ України ретельно, до коми, вивчать ці ухвали і стане діяти згідно із законом!