Далися взнаки і глобальні кліматичні зміни, й набагато ближчі до кожного сільгоспвиробника рукотворні рани матінки-землі. Стає зрозуміло: без додаткового «напоювання» ґрунтів життєдайною вологою вже не обійтися.
Останніми роками в області за участю потужних приватних агрофірм вдалося реанімувати дві зрошувальні системи. У цьогорічний сезон, який тривав із травня по жовтень, за даними Регіонального офісу водних ресурсів, поливали 4 200 гектарів сільгоспугідь. Такі благодатні рукотворні опади за посередництва 7 насосних станцій і 37 сучасних дощувальних установок випадали у двох районах області — Кременчуцькому та Глобинському. Саме тих, які сусідують зі створеними свого часу на Дніпрі двома великими водосховищами. А де ж брати життєдайну вологу для багатьох інших осередків землеробства, які не мають під боком ані схожих водних оаз, ані зрошувальних систем? Надто за умов, коли менші водосховища, середні й малі річки, озера та ставки катастрофічно міліють, замулюються й пересихають.
Зрештою, набагато перспективнішим спеціалісти вважають краплинне зрошення, за якого на одиницю площі витрачають у рази менші обсяги води. Зрозуміло, що воно більше підходить для плекання овочів, ягід чи плодових садів. Та й ті «краплини» мають звідкілясь капати...
За умов, коли значна частина озер, ставків та інших локальних накопичувачів рідини залишаються фактично нічийними і перебувають у добитому стані (без води або з її запасами на рівні чималої калюжі, зі зруйнованими гідроспорудами), знайти бодай невеликі додаткові джерела зволоження ґрунтів стає дедалі важче. На Полтавщині, за інформацією згаданого регіонального офісу, не менш як 800 водних об’єктів потребують очищення від замулення, а їхні гідротехнічні споруди — реконструкції та впорядкування. Звісно, без господаря про все те годі навіть мріяти...
За останні роки в області зроблено певні кроки до того, щоб господарі в того чи іншого водного дзеркала таки з’явилися. Зокрема, ставки та водосховища продовжують паспортизувати. А нещодавно було створено регіональну інтерактивну карту водних об’єктів державної власності, придатних для рибогосподарських потреб. Її вже розмістили на сайті департаменту агропромислового розвитку. В офісі останнього віднедавна почали влаштовувати відкриті торги з продажу права оренди земельних ділянок із розташованими на них водними об’єктами, придатними для рибогосподарських потреб.
Конкуренція на тих аукціонах поки що невелика. Власне, охочих узяти такі об’єкти (зазвичай ставки) в оренду на 10 років, м’яко кажучи, небагато. Потенційні ж орендарі стверджують: наважившись на такий крок, треба пройти багатьма колами бюрократичного пекла з «добуванням» документів і довідок, які подекуди коштують десятки тисяч(!) гривень. Тож необхідність розчищення передовсім чиновницьких загат на цьому шляху вже, як то кажуть, перезріла.
Та не менш необхідне сьогодні й усвідомлення керівниками місцевих громад, фермерами, всіма відповідальними господарниками потреби долучитися до відродження найближчих до них малих водойм. Адже потрібні вони не тільки і не скільки для риборозведення, скільки для відновлення довколишнього водного балансу. Щоб не ставали пустельними оазами ті самі ставки й озерця, не зникала вода з криниць і колодязів, не прощалися назавжди зі зневодненими селами лелеки і люди...
Позитивні приклади, коли місцеві фермери беруться розчищати навіть невеликі річки, на Полтавщині також є. На жаль, поодинокі. Хоча всі, здається, розуміють: будуть у малих водойм турботливі господарі — буде чим напоїти пересушену палючим сонцем і суховіями матінку-землю.
Полтавська область.
