«Наша сім’я, прибувши з Туреччини на поромі, проходила прикордонний контроль, нас попросили показати у своїх смартфонах додаток «Дія» для тих, хто йде на самоізоляцію, люб’язно видали безплатно маски й проінструктували про жорсткі правила поведінки протягом двох тижнів — на вулицю без потреби не виходити далі, ніж на 500 метрів, на роботу не ходити, вечірки не влаштовувати тощо.
Через три дні перебування сім’ї в замкненому просторі квартири дещо «заіскрило» у наших стосунках — почали нервувати, зриватися на крик. Порадившись, вирішили ризикнути й вирушити на вилазку в магазин. Першим пішов глава сім’ї.
На трамвайній зупинці раптом надійшло повідомлення на телефон: «Негайно поверніться додому, ви порушили правило самоізоляції». Довелося повертатися від гріха, як то кажуть, подалі.
На четвертий день мені на телефон надійшло повідомлення, дуже незвичайне і дуже цікаве: «Робимо добру послугу — прибуваємо в медичних костюмах. Забираємо на 14 днів на самоізоляцію до першої дружини. Після закінчення терміну повертаємо назад до другої дружини. Ціна послуги — 10 тисяч гривень».
А на п’ятий день, після того як холодильник спорожнів, вирушив до магазину по продукти. Реально в магазині всі полиці виявилися порожніми. Молока немає, крупи немає, про гречку я взагалі мовчу, навіть туалетний папір увесь розібрали.
Влаштував скандал з адміністратором, він викликав охорону, вивели на вулицю й сказали, щоб до меблевого більше не приходив!
Насправді кожен день самоізоляції приносив маленькі радощі, маленькі несподіванки й великі турботи. Подумалося, якби ця епідемія коронавірусу зачепила нас 20 років тому? Інтернету майже ні у кого немає, Ютубу немає, ігор немає, серіалів немає. З розваг — тільки Алла Пугачова, але й вона занедужала.
От кому самоізоляція припала по душі, то це шестикласнику Єгору. Йому подобалося все — і те, що вчителька далеко, і те, що можна в шпаргалки заглядати і підказкою батьків скористатися. Його радісний настрій умить зник, коли класний керівник попросила батьків здавати гроші на ремонт онлайн-школи.
І син тепер знає відповідь на запитання, чому вимерли динозаври. Вимерли тому, що не дотримували режиму самоізоляції.
Ну й особливі спогади — про необхідність носити маски. Коли до квартири постукав контролер енергозбуту в масці й попросив дані електролічильника, я йому чемно відповів: «Маско, я вас не знаю».
І я точно знаю, що необхідно робити, якщо зустрінеш людину без маски. Треба чхати на неї. До слова, ми носимо маски вже так довго, що ніс стає елементом еротики».
Дмитро Вяльцев сьогодні згадує про самоізоляцію з почуттям гумору, не бурчить і не скаржиться. Він знає тост, який виголосить у Новорічну ніч: «За те, щоб почали впізнавати один одного в масках». І ще він хоче знайти відповідь на запитання, а де ж заражається вірусом наша українська еліта. У громадському транспорті не їздить, магазинами не ходить...
Одеса.
