Відкриваючи слухання, народний депутат України, академік НАН України Олександр Копиленко зазначив, що прагнення досягти оптимальної впорядкованості юридичної термінології на національному та міжнародному рівнях спонукає до співробітництва урядовців, науковців, передусім правознавців, юрлінгвістів-експертів, лексикографів, перекладачів, фахівців суміжних галузей в опрацюванні універсальних правил стандартизації термінологічних одиниць, визначенні загальних критеріїв якості, оцінки, добору стандартизованих (еталонних) термінів із наявного у мовних системах термінологічного матеріалу. Ці завдання є актуальними з огляду на масштабність та складність проблем стандартизації юридичної термінології на міжнародному рівні, пов’язаних з особливостями та, відповідно, асиметрією правових і термінологічних систем.
Виконувач обов’язків директора Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України, Надзвичайний та Повноважний Посол України Євген Бершеда наголосив, що вивчення європейського досвіду уніфікації термінологічних одиниць (юридичні терміни ЄС — результат компромісу) можуть бути застосовані у практиці українського законотворення, юридичного перекладу міжнародних нормативно-правових актів та кодифікації термінології у нормативно-правових та лексикографічних джерелах.
Заступник голови Національної комісії зі стандартів державної мови, кандидат філологічних наук, доцент Володимир Мозгунов, представляючи учасникам експертних слухань новий центральний орган виконавчої влади, зауважив, що сам факт створення Національної комісії зі стандартів державної мови є свідченням того, що держава починає усвідомлювати значущість опрацювання і впровадження мовних стандартів у професійній сфері спілкування, в творенні нормативно-правових документів. На необхідності стандартизації саме юридичної термінології наголошує Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Зважаючи на те, що мова є основним інструментом роботи для переважної більшості фахівців-юристів, проблеми стандартизації у цій сфері є надзвичайно важливими як для фаховців, так і для всіх громадян. Саме у тексті юридичного документа мова найвиразніше реалізує свої перформативні функції. Вирок чи ухвала суду як перформативний акт мовлення можуть змінити життя не лише громадянина, а й групи людей. Конституція, закони, укази й постанови — саме ці тексти визначають, як суспільство функціонує сьогодні та як це відбуватиметься через десять чи двадцять років.
У зв’язку із цим фахівці Національної комісії, експерти, яких комісія почала залучати до виконання своїх завдань, звертають увагу не лише на проблеми стандартизації окремих термінологічних одиниць у галузі права. Проблемою є те, якою мовою сьогодні взагалі створюють юридичні документи в Україні. Це мова не стільки України як незалежної держави, що дотримується прав і свобод громадянина, скільки УРСР — частини тоталітарної держави, для якої громадянин не мав ніякого значення, був особою, частиною «населення», але не громадянином. Саме мова юридичного документа має підкреслити значущість громадянина, зробити його суб’єктом формування суспільних відносин.
Коло питань, які висвітлювали учасники експертних слухань, вказує на важливість того, що законотворець має усвідомити ці проблеми, а фахове співтовариство юристів й лінгвістів — бути готовим до їх розв’язання. Експертні слухання є одним із перших, але вагомих кроків, покликаних визначити формати взаємодії, створення фахових колективів, що опрацьовуватимуть питання юридичної термінології й мови юридичного документа.
На особливостях використання європейського досвіду уніфікації юридичної термінології зупинилася завідувач відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства, доктор юридичних наук, професор Олена Гріненко. У процесі імплементації норм права ЄС до вітчизняного законодавства його термінологічний апарат збагачується новими правовими поняттями й категоріями, номінаціями на їх позначення, до пошуку яких науковці, законотворці й перекладачі докладають чимало зусиль.
Завідувач сектору організації дослідницької служби Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Ірина Гуменюк висловила переконання, що важливість осучаснення юридичної термінології в умовах трансформації національної правової системи та з урахуванням процесу запровадження європейських стандартів прав людини не викликає сумнівів.
Говорячи про фемінітивні форми, Володимир Мозгунов зауважив, що Національна комісія зі стандартів державної мови в цьому питанні взаємодіє з Урядовою уповноваженою з гендерної політики, Національним агентством з питань державної служби, Мінекономіки та Міністерством охорони здоров’я і почала опрацьовувати рекомендації щодо використання фемінітивів для позначення посад у сфері державної служби та охорони здоров’я. Водночас ця проблема пов’язана із міжнародними зобов’язаннями України у сфері антидискримінаційних норм, і в цьому питанні слід враховувати міжнародні тенденції у ставленні до гендерно чутливої мови. Жінка, обіймаючи певну посаду, повинна мати можливість вибору ,яку саме форму (маскулінітивну чи фемінітивну) їй обрати для визначення свого статусу в офіційному спілкуванні, а також у документах.
На завершення завідувач відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства, доктор юридичних наук Ірина Костицька підкреслила, що головним орієнтиром і кінцевою метою стандартизації має бути створення досконалої, несуперечливої, зрозумілої правової комунікації системи юридичних термінів, застосування якої сприятиме підвищенню рівня якості українського законодавства.
Інститут законодавства Верховної Ради України.
