Ферма в селі Підлужжя, неподалік Івано-Франківська, з дороги не примітна. Немає звичних стаєнь (так на Прикарпатті називають приміщення для утримання худоби). За молодим яблуневим садом — велика загорода, де просто неба стадо якихось незвичних сірих довгорогих корів і трохи дрібніших — цегляного окрасу, та ще отара овець. Поодаль поважно прогулюються чорні великі бики. Лише за слідами від потужних копит, що перетворили землю за огорожею на суцільне місиво, можна здогадатися про міцність поголів’я.

Ранок 22 грудня. День святої Анни — матері Богородиці, шановане на Прикарпатті свято. Витає дух передноворіччя. Власник ферми Роман Яковин дозволив працівникам прийти дещо пізніше, тож стадо полишене сам-на сам. Усе господарство захищене від сторонніх високою металевою сіткою. Підійти можна й ближче, та до рогатих тварин наближатися страшнувато. 
Щоб краще розгледіти їх, доводиться шукати якесь узвишшя, бо територія — під ухилом. Акуратно складені тюки пресованої соломи слугують оглядовим майданчиком та ще й приманкою для тварин. До корму підтягуються корови, за ними — вівці. Тепер можна розглянути їх ближче.

«Загалом мій профіль як сільгоспвиробника — садівництво, — розповідає Роман Яковин. — Розпочинав із двох гектарів землі в селі Підлужжя біля Івано-Франківська, висадив яблуні. Скористався можливістю розширити господарство за рахунок сусідніх ділянок. Вони тут були забур’янені, зарослі чагарниками, тож сільська рада віддала їх в оренду без вагань. Бо це суттєві надходження до бюджету».

Тепер фермер має в користуванні загалом 114 га: 8 га яблуневого саду та 15 га — насадження грецького горіха, 60 га орної землі. Решта — під пасовищем. Чудова база для тваринництва, яким Роман Яковин вирішив спочатку зайнятися суто для власних потреб.

Придбав кілька голів угорської сірої корови. Тепер поголів’я зросло до двадцяти. Це м’ясна порода. Яловичина, цінна за своїми смаковими якостями, користується великим попитом серед споживачів. Є п’ять корів породи карпатська бура.

У стаді шість буйволів, теж карпатської породи. Ці ваговиті тварини доволі мирні, хоч на вигляд загрозливі. Тутешня місцевість їм до вподоби — десь болотиста, десь навіть озерця посеред пасовища. Серед плюсів — тварини мають сильний імунітет, майже не хворіють.

«Робимо ставку на розширенні поголів’я саме цих витривалих невибагливих тварин, — акцентує Роман. — Ферма в нас вільного вольєрного утримання, пастися є де. Влітку — свіжа трава, на зиму — подрібнена зернова суміш: ячмінь, пшениця, овес, кукурудза. Вдосталь сіна й соломи. Кормової бази достатньо для 150 голів, тож поступово нарощуємо стадо».

Карпатські буйволи — дороге задоволення. Одне теля коштує до 500 євро, доросла тварина — вчетверо більше. Зате буйволяче молоко дуже цінується за високий вміст білку, жирів, кальцію та інших мікроелементів, вітамінів групи А і В, значно менший вміст холестерину, ніж у коров’ячому. З нього виготовляють моцарелу.

Тварини стали на фермі ще й гарною привабою для туристів. Тут облаштовані фотозони, де від весняного цвітіння саду й до осені особливо людно. Добре освітлені сонцем пагорби, природне пасовище з буйволами та не менш екзотичними сірими коровами неподалік від Івано-Франківська — наче оазис біля міста. А ще прибреде до всього того розмаїття сумирна овечка — діти просто в захваті від такого видовища.

«Маємо на меті створити контактну екоферму, — ділиться планами на  2021-й рік Бика Роман Яковин. — Наче той символ року зі сталевими нервами та залізним характером — беремося за нові справи. Розводимо угорських свиней-мангалиць, яких також утримуємо у вольєрах. Придбали французьких міні-овець, бурських кіз, віслюків. Плануємо ще докупити буйволів. Їхній вільний випас серед гарних краєвидів і справді приваблює. Ми й не проти, щоб діти та дорослі вивчали природу, насолоджувалися красою довкілля».

Івано-Франківська область.

Фото автора.