Роман Єфименко був будівельником, а став вправним виноградарем.
Ось такі виноградини вирощує фермер.
Різноманіттям фруктів на торгових прилавках у розпал зими вже нікого не здивуєш. Ба й виноград, котрий завжди вважали дуже делікатною ягодою, якою можна ласувати лише пару тижнів після збору врожаю, уже став звичним на святковому столі навіть взимку. А головне — ціна на нього досить таки доступна. За чорні, білі, рожеві грона просять від 50 до 75 гривень за кілограм. Для порівняння: деякі елітні мандарини та апельсини коштують дорожче. А дешевшими можуть бути хіба що яблука та банани.
Загалом до святкового столу можна придбати різні екзотичні фрукти. От тільки весь цей смачний та вітамінний товар переважно імпортного виробництва. Наші продавці вправно торгують тим, що виросло у далеких садах та на плантаціях різних континентів. А чи можуть вітчизняні виноградарі та садоводи запропонувати щось схоже?
Виявляється, можуть. Хоча виростити і продати свою «вітамінку» не так уже й просто.
За даними статистики, на Хмельниччині торік було зібрано майже 202 тисячі тонн плодових та ягідних культур. Левову частку в цій цифрі становлять яблука. Хоча останнім часом невеликі господарства беруться за вирощування малини, смородини, полуниці та лохини.
Виноград аж ніяк не перший у цьому списку. Здебільшого то справа ентузіастів. Приміром, таких як родина Єфименків із села Лисогірка, що неподалік від Меджибожа. У їхньому винограднику до двох сотень сортів. Хоча всерйоз займатись цією культурою голова родини Роман розпочав лише кілька років тому.
Спочатку то було лише хобі. Але потім зрозумів, що справа може стати прибутковою для родини.
Тим більше, що проблема заробітків була актуальною. Багато років поспіль Роман заробляв на будівельних роботах в інших країнах. Свій сад та виноградник спочатку був більше для задоволення та відпочинку. Та згодом усе змінилось.
Шістдесят соток, які Роман обробляє разом із дружиною Світланою, перетворились на справжню фруктову оазу. Там ростуть добре знайомі лохина, ожина та персики. Малиною хоча особливо не здивуєш нікого, проте майже сотню її сортів в одному місці — теж не так часто зустрінеш. Є ще й інжир, ківі, маракуя. Їх з легкістю можна знайти у супермаркетах, але, щоб на городах біля хати... А такі назви, як азіміна та зізіфус дехто почує вперше.
Втім, у Єфименків на все це можна не тільки подивитись, а навіть спробувати в сезон. А коли пощастить — то й придбати саджанці. Останнім часом до незвичного саду приїздить чимало зацікавлених осіб.
Оце так родзинка
Та найбільша втіха для Романа — виноградник. Свої перші лози Роман посадив більше десятка років тому. Потім захотілось придбати ще кілька нових сортів, потім ще, і ще... Не зоглянулись, як колекція розрослась майже до двох сотень сортів.
Тепер серед них є столові, мускатні, десертні, кишмишні, винні тощо.
Сам виноградар уже переріс звання любителя і може називатись справжнім професіоналом. Не випадково його було обрано до керівництва клубу «Виноградарі Поділля», котрий об’єднує тих, хто усіляко розвиває виноградарську справу.
При цьому йдеться не так про промислове виробництво, як про бажання поповнити свою колекцію найкращими, найсмачнішими, найбільшими гронами. Свої екземпляри Роман також збирав по різних областях, у найзавзятіших колекціонерів.
Тепер має чим похвалитися.
Зміна кліматичних умов та дбайливий догляд допомогли сортам з Херсонщини, Одещини та Криму успішно прижитись на Хмельниччині. Але географія сортів давно перейшла вітчизняні кордони. Тепер у Єфименків ростуть і американські, і японські виногради.
Кожен сорт має чим подивувати. Один — раннім дозріванням, інший — просто велетенськими гронами. Є найсолодші, є найсмачніші. Серед чималої кольорової палітри ягід можна знайти найсоковитіші та найароматніші...
Інколи за один пагін з кількома бруньками доводилося віддавати до чотирьох тисяч гривень. Що й казати, дорога покупка. Але для справжнього поціновувача винограду хіба стануть на перешкоді навіть такі суми, якщо хочеш мати найновіші сорти. Про витрати забудеш, коли у гроні достигнуть ягоди до семи сантиметрів.
Як починають наливатися грона, у Єфименків є на що подивитись. Приміром, не так часто можна побачити виноградину, яка важить до тридцяти грамів — саме такі дає сорт «Монарх». На вигляд така ягода не набагато менша від курячого яйця.
А у кого виросло гроно, яке заважило аж... п’ять кілограмів? Не у всякого господаря бувають кавуни такої ваги. Та саме так зародив кишмиш «Велес». Оце так родзинка.
Про сорт «Ланселот» окрема мова: з одного його куща можна зібрати до п’ятдесяти кілограмів плодів. Чи ж не диво?
На цьому тлі сорт «Преображення», начебто, дещо скромніший, але він тривалий час залишався улюбленцем господаря. Пояснює, що це — еталонний виноград, ягоди якого заважують до двадцяти грамів, а грона — до півтора-двох кілограмів і при цьому ще й дуже смачні.
Робота біля лози розпочинається в лютому
Декому може видатись, що із настанням зими роботи у винограднику завмирають аж до настання теплих весняних днів. Та насправді це не так. Уже з лютого Єфименки зайняті роботами. Саме тоді висаджують пагони, які вкорінюються до весни. Потім частину саджанців використовують у своєму винограднику, частину — продають.
А ще потрібно подбати про те, щоб лози не постраждали від морозів. Хоч і зими тепер значно м’якші, та й сучасні сорти доволі витривалі до холодів, проте турбота і увага рослинам ніколи не завадять.
Як тільки розпочнеться вегетація, треба подбати, щоб насадження не захворіли. Єфименки не люблять хімікати, намагаються запобігти хворобам, використовуючи такі прості традиційні, але дієві засоби, як водяний розчин солі та йоду.
Ну а далі тільки засукавши рукави працюй. Сам фермер каже, що виноград — це культура, яка потребує цілорічного догляду. Зате й віддячує за працю.
Високоврожайні сорти можуть давати 20—40 кілограмів з куща. За такої врожайності фермер планує найближчими роками збирати по три-чотири тонни зі своєї ділянки. А якщо все вдасться, то можна буде подумати і про власну виноробню.
Але це не єдина мрія. От якби мати відповідні сховища та холодильники, то ягоди можна було б зберігати не тільки до різдвяних свят, а й до весни. Хто ж відмовиться від такої смакоти?
Якщо є мрії і бажання працювати, то все збувається. Тож хочеться сподіватись, що і виноград з Хмельниччини зможе конкурувати на ринку із заморськими плодами.
Хмельницька область.
Фото з архіву родини Єфименків.
