Автобус концерну «Електрон».

Шокуючий суспільний резонанс спричинила заява міського голови Андрія Садового, що міжнародний тендер на закупівлю 100 автобусів для перевезення львів’ян може виграти білоруський завод «МАЗ», хоч автобуси нового покоління і кращої якості виготовляє львівський концерн «Електрон». І це аж ніяк непоодинокий випадок, коли місто закуповує продукцію зарубіжного виробника, а тим часом не гіршу виробляють у Львові.

Так недавно було й з електроопорами для тролейбусних ліній, які місто закупило у Словаччині удвічі дорожче, ніж пропонував місцевий виробник, і якістю вони не поступалися.

Історія з білоруськими автобусами стала тією краплею, яка збурила громадськість. Гнівна заява концерну «Електрон» у соціальних мережах за два дні отримала понад 100 тисяч переглядів і підтримку жителів міста.

Позиція міського голови Андрія Садового така: «Львів за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку має намір придбати 100 автобусів. За оцінками міжнародних експертів, найвигідніше пропозицію подала білоруська компанія «МАЗ». Пропозиції інших учасників тендеру або значно дорожчі, або не відповідають технічним умовам. І тут питання. Ми маємо моральне право купувати автобуси в Білорусі?».

Як розповіли «Голосу України» в концерні «Електрон», львівські автобуси нового покоління дещо дорожчі, але їх ціна виправдана економічною ефективністю і гарантією на 15 років. Виробничники застосували низку новітніх конструкторських розробок. Кузов виготовляють з конструктивної та нержавіючої сталі й композитних матеріалів — це забезпечує захист від корозії й гарантує експлуатаційний ресурс на значно більше років, ніж інші виробники. Сучасне електрообладнання забезпечує безперервне комп’ютерне управління та діагностику всіх систем і агрегатів, що дозволяє швидко виявляти несправності.

На львівських автобусах встановлені двигуни американської фірми CUMMINS, які третій рік поспіль у світі визнають найкращими і найекономнішими. Концерн «Електрон» застосовує агрегати і компоненти провідних європейських виробників, що забезпечує кращу якість, надійність та довговічність автобусів. З технічним рівнем вони належать до класу виробників рівня автобусів «МАН», «Мерседес». А білоруські «МАЗ» — це автобуси попереднього покоління.

Що впливає на різницю в цінах? Білоруський «МАЗ» — це державне підприємство, що отримує субсидії з державного бюджету і користується значними податковими пільгами. При ввезенні в Україну «МАЗ» не сплачує мито, досі діє угода про вільну торгівлю в рамках СНД.

«Міністерство фінансів Республіки Білорусь компенсує банкам та лізинговим компаніям платежі зі сплати клієнтами відсотків та лізингових виплат у розмірі дві третини ставки рефінансування, якщо ці клієнти купують товари білоруського походження. До того ж президент Білорусі з метою експансії на зовнішні ринки надав «МАЗу» впродовж двох років безповоротну державну допомогу в сумі понад 500 млн доларів США. Проте, попри значну державну підтримку, «МАЗ» є хронічно збитковим: збитки за період 2015—2018 років становили понад 100 млн доларів. Вищенаведена фінансова інформація подається з відкритих джерел Білорусі», — наголосили в концерні «Електрон».

У кінцевому підсумку — це підтверджує, що продукція білоруського виробника демпінгується. Тим часом білоруський ринок повністю закритий для зарубіжних виробників, у тому числі — українських. З 2018 року діє сувора заборона імпорту продукції, аналоги якої виготовляє Білорусь.

І насамкінець, у концерні «Електрон» порахували, що за цим контрактом українське підприємство сплатило б до місцевого і державного бюджету понад 100 млн грн і понад 200 працівників мали б гідну заробітну плату.

До речі, за два останні роки в умовах пандемії концерн сплатив понад мільярд гривень податків.

Україна — чи не єдина країна в світі, яка в держзакупівлях не використовує нецінові критерії. Не враховується ні життєвий цикл пропонованої техніки та обладнання, ні локалізація, ні зайнятість, ні корпоративна соціальна відповідальність, ні екологія — нічого, тільки ціна. Наприклад, на тендерах в Польщі ціна становить лише 15%, решта 85% — мультиплікаційний критерій, в якому закладені всі перераховані вище умови. Всі успішні держави підтримують своїх виробників, бо імпорт — це робочі місця і податки в інших країнах.

Що треба зробити для створення рівних, недискримінаційних умов для всіх учасників публічних закупівель, для підтримки вітчизняного виробника?

Президент концерну «Електрон» Юрій Бубес вважає, що слід зробити низку важливих кроків. По-перше, Верховній Раді треба невідкладно прийняти у другому читанні проект закону про внесення змін до Податкового кодексу України, а також до Митного кодексу та інших законодавчих актів щодо стимулювання розвитку електричного транспорту країни.

По-друге, треба внести зміни і до Закону «Про публічні закупівлі» та створити передумови для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості.

По-третє, Національному банку України, Мінфіну, Міністерству інфраструктури розробити механізми від негативних наслідків непрогнозованих та спекулятивних валютних коливань. І, по-четверте, позитивний досвід Кабінету

Міністрів України щодо пільгового кредитування малих і середніх підприємств поширити на машинобудування як стратегічну галузь економіки. Та й уряду необхідно терміново переглянути умови договору про зону вільної торгівлі з Республікою Білорусь та іншими учасниками вільної торгівлі СНД, виключити тролейбуси, трамваї, автобуси, електробуси з переліку товарів, що не підлягають безмитному ввезенні в Україну.

Що стосується співпраці з міською радою, то львівські підприємці та бізнесмени радять Львову перейняти досвід міста Калуш Івано-Франківської області. На початку року тут міський голова збирав керівників провідних підприємств і ділився планами на майбутнє: що і коли місто має закупити. Далі слово брали виробничники і висловлювали свої пропозиції. Таким на практиці є конкретний і дієвий механізм підтримки вітчизняного виробника.

Львів.

Фото Руслана ЛИТВИНА.