На автомобілі дорога займає не більш як 10 хвилин. У селі орієнтовно проживає понад дві тисячі жителів. Триває активне спорудження нових будинків. Після місцевих виборів депутати сільської ради втратили свої повноваження. Розв’язувати нагальні проблеми села повинно керівництво Сарненської ОТГ. Ми розпитали місцевих жителів, чого вони чекають від нового управління найбільше, як триває освітній процес у ліцеї, а також дізналися, як відбувається реорганізація сільської ради.

Карантин розслабляє дітей

Директорка Люхчанського ліцею Ольга Сосюк (на знімку) розповідає, що значних незручностей у навчальний процес карантин і пандемія коронавірусу не внесли. Додаткове навантаження відчули лише вчителі та обслуговувальний персонал школи:

— Від початку навчального року діти не могли повірити, що розпочалось навчання. Це й не дивно. Після шести місяців карантину учням важко адаптуватися до середовища, де потрібно працювати за графіком. Тому вчителям довелось фактично навчати дітей вчитися, а потім викладати шкільний матеріал. Захворюваність серед учнів, звичайно, є, але це сезонні чинники. За час пандемії три вчителі перехворіли коронавірусною хворобою.

Виконуємо всі необхідні протиепідемічні заходи: дезінфекція приміщень, маски, дистанція, декілька виходів, температурний контроль, постійний моніторинг самопочуття учнів і персоналу.

Двома шкільними автобусами в Люхчу також їздять діти із сусідніх сіл Глушиця, Обірки та Дубки. Загалом у ліцеї навчаються 408 учнів (разом із філіями). Площа школи дає змогу проводити всі уроки в одну зміну. У закладі функціонують декілька гуртків. Ольга Сосюк каже, що дітям найбільше подобаються танці:

— Ми повністю своїми силами з нуля укомплектували хореографічний клас. Закупили дзеркала, поручні, за власний рахунок зробили ремонт. Взагалі, з 1 січня 2020 року школа перейшла на самофінансування. Нам дуже непросто далося це рішення. Разом із колективом довго обговорювали плюси і мінуси такої системи, адже гроші виділяють залежно від кількості учнів. Тут важливо розуміти першочергові потреби школи і вчасно та правильно витрачати надходження з освітньої субвенції. Це колосальна бухгалтерська робота над тендерами, закупівлею тощо. Матеріальне становище ліцею за останні роки поліпшилось у рази. Ми закупили дві мультимедійні дошки, три смарт-телевізори. Купили 12 нових комп’ютерів в інформаційний клас, підключили Інтернет.

Хто розв’язуватиме болючі проблеми

Сільська рада як юридична особа ще функціонує, але згодом її повністю ліквідують. Триває процес реорганізації. Усі обов’язки ради повинна взяти на себе ОТГ. На місцях мають залишитись староста, діловод і землевпорядник.

— Після того як набрав чинності закон України 3651-д щодо правонаступництва новостворених громад прав і обов’язків колишніх сільських рад, Сарненська міська рада
15 грудня прийняла рішення про реорганізацію сільрад, що увійшли до її складу, — коментує сарненський міський голова Руслан Серпенінов. — А призначення старост відбудеться після змін у законодавстві щодо інституту старост. Сподіваємось, що до кінця січня — початку лютого це питання буде врегульовано, а до того часу основні обов’язки в Люхчі виконуватиме діловод та інші працівники міської ради за необхідності.

У селі надзвичайно гостро стоїть питання побудови нового садочка. Самостійно розв’язувати цю проблему бюджет села не міг, оскільки він становив лише мільйон гривень, а тільки на проєкт школи потрібно було 450 тисяч гривень.

Зате люхчанці за 68 тисяч гривень розробили проєкт для нововідведеного житлового масиву. Його реалізація коштує понад вісім мільйонів гривень. Тож мешканці села сподіваються, що вже у складі Сарненської територіальної громади вдасться реалізувати цей проєкт.

Що хвилює людей

Дмитро Нікончук (на знімку) все життя прожив у Люхчі, тому знає своє село як п’ять пальців. Чоловік більш як 35 років працював на підприємстві та служив три роки підводником. Зараз на пенсії, отримує 2500 гривень.

Регулярно виступає в місцевому ансамблі. Розповідає, що серйозних нарікань, окрім доріг, не має:

— Узимку проблема з дорогами ще серйозніша. Сніг тане і вже інколи пройти не можна через калюжі. Хотілося б мати хороший асфальт по центральній дорозі, а де ґрунт, то хоч ями засипати. Ну, і, звичайно ж, реконструювати наш міст варто.

Молода мама Марина Сєдіна (на знімку з дитиною) нарікає на недостатню кількість місць у місцевому садочку. Там до 50 дітей, однак чекають на свою чергу ще понад 200.

— У 2017 році в Люхчі був такий собі бейбі-бум. І зараз садочок не може впоратися з навантаженням. Моя дитина теж стоїть у цій черзі. І, чесно кажучи, думаю, ми в школу відразу підемо, — каже мама.

Юлія Бурачук (на знімку з дитиною) незабаром виходитиме з декретної відпустки. Погоджується, що для села проблема із садочком є пріоритетом:

— Якщо молодим батькам немає на кого залишити дитину, вони мусять влаштовувати їх у садочки Сарн. Іншого виходу просто немає. Тому новий дошкільний заклад у Люхчі потрібен, причому терміново.

Місцеві пенсіонерки Галина Миколаївна та Євдокія Андріївна ні на що не нарікають, крім пенсії. Кожна отримує не більш як 2000 гривень. Мізер, як на наш час.

— Пенсія зовсім маленька. Але поки що виплачують вчасно. І ще для Люхчі потрібна асфальтована дорога. Тут населення понад дві тисячі. Село не маленьке і живемо відразу біля Сарн, то, ми так думаємо, хороша дорога має бути, — кажуть пенсіонерки.

Сарни Рівненської області.

Фото Василя СОСЮКА.