Не менше обурює квітнева перспектива підвищення тарифу на електроенергію для населення до 3,5 гривні за кіловат-годину.

Насамперед це поглибило незахищеність соціально вразливих верств суспільства. Особливо це пригнічує на тлі підвищення вартості газу для населення. Маючи наднизькі доходи, пенсіонери і представники низькооплачуваних професій є дисциплінованими платниками за комунальні послуги й старанно економлять енергоносії. І саме вони потрапили під удар постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 р.

№ 483». Важко навіть уявити, над якою прірвою поставлені люди з електричним опаленням осель та з електричними кухонними плитами. Зокрема, жителі зон навколо атомних електростанцій.

У час непопулярних змін в економіці, поглиблення кризи внаслідок війни на Донбасі і скорочення зайнятості через пандемію COVID-19 люди очікують від центральної влади послаблення тарифних тягарів. Попри неодноразові обіцянки з боку урядовців і зокрема посадовців Міністерства енергетики розробити механізми противаг здорожчанню електроенергії, цього не сталося. Навпаки, ринок електроенергії заполонили різні схеми із заведенням криптовалют і вимиванням дешевої електроенергії вітчизняних атомних енергоблоків та заміною її дорогою тепловою генерацією й імпортом з-за кордону.

Несвоєчасність зміни нерегульованого тарифу на електроенергію для населення полягає і в технічних недоліках її розподілу та постачання. Адже монопольне становище регіональних розподільчих компаній дозволяє не обтяжувати себе модернізацією, а формувати тарифи за методикою «затрати+рентабельність». І до затрат компанії зараховують втрати електроенергії через неспроможність здійснювати її облік існуючим парком лічильників.

Так, у побутовому секторі третина лічильників неспроможна облікувати електроенергію, яку споживають енергоощадні електроприлади, що останнім часом увійшли в наш побут. Мільйони побутових споживачів електроенергії, наприклад, щодня заряджають мобільні телефони, на їхніх електроприладах і вимикачах непомітно для лічильників горять індикатори тощо. Таким чином, поза обліком спалюються мільйони кіловат-годин електричної енергії. Мізерність кожного окремого такого використання залишається непоміченою для лічильників із класом точності 2,5. Вони масово використовуються досі, хоча Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики ще в 2005 році приписав вилучити їх із експлуатації ще до 1 вересня 2012 року.

На запити громадських активістів із Хмельницького та народних депутатів України Мінпаливенерго ще станом на вересень 2017 року повідомляло, що населення в Україні використовувало 2 мільйони 514,3 тисячі лічильників, непридатних для повноцінного обліку. Згідно з інвестиційними програмами на 2018 рік планувалося замінити 261 тисячу — 10,4 відсотка від необхідного. За таких темпів переведення обліку електроенергії в побуті на коректні лічильники займе десяток років. І це без врахування старіння діючих індукційних лічильників. Тобто, навіть за умови виконання інвестиційних програм заміни лічильників, у квартирах та будинках українців функціонують майже два мільйони приладів, кожен із яких може недораховувати до ста кіловат-годин електроенергії щомісяця.

Тим часом, попри вимогу Правил користування електроенергією для населення (пункт 38) саме постачальник зобов’язаний проводити планову повірку, ремонт і заміну засобів обліку. Точність вимірювання спожитої енергії знизить обсяги втрат і відкине потребу зараховувати їх у тарифи. Бо ж місія НКРЕКП, як підкреслено в її відповідях на наші запити, це — встановлювати не тільки економічно обґрунтовані тарифи, які б давали змогу енергетичному комплексу виконувати поточні й інвестиційні завдання, а й враховувати економічні можливості споживачів.

За даними НКРЕКП, станом на 2019 рік у побутових споживачів використовується майже два мільйони застарілих лічильників. Та, знаючи стан обліку і тенденції оновлення, можемо стверджувати, що некоректний облік зберігається у чотирьох мільйонів побутових абонентів з наявних 18 мільйонів.

Користуючись своєю гарантованою законом непідконтрольністю, НКРЕКП, діючи незалежно від органів державної влади й місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, суб’єктів господарювання та громадських і політичних організацій, підіймає тарифи без огляду на підстави, котрі стримують від того. А саме — свідомо ідуть на витягування наших коштів на втрати, які сягають тридцяти відсотків електроенергії, поданої електростанціями в об’єднану енергосистему. Тільки внаслідок оновлення обліку втрати в енергосистемі можуть знизитися до технологічних — на рівні восьми відсотків.

Негоже навішувати на громадянина тягар втрат, які залежать не від нього. Модернізація електромереж необхідна, але це справа власників, які їх приватизували й утримують контрольні пакети акцій. Якщо власник намагається проблеми зі своїм майном вирішувати за рахунок інших осіб, то він — здирник. І прикро, що здирництвом в інтересах власників уже займається уряд.

Неактуальність таких кроків зумовлена й слабкою керованістю приватизованих розподільчих компаній з боку Міністерства енергетики. Надто з відокремленням постачальницької діяльності від розподілу електричної енергії, коли функції повірки лічильників і їхньої заміни відокремлені від постачальника, залишившись на розподільникові після розведення функцій продажу та передачі й розподілу колишніх обленерго.

Тим часом реформування ринку електроенергії в Україні замість декларованої законом демонополізації й конкурентного формування ціни бачимо вимивання з ОРЕ дешевої енергії атомних електростанцій на тлі пересичення ринку тепловою генерацією, зосередженою в руках олігархів.

Уже перші кроки «ринку» дають підстави говорити про глибоку кризу в енергетиці. Штучне переведення базової української генерації на «холодний» режим обертається поповненням балансу за допомогою закупівлі електроенергії за кордоном, що є ударом по національній безпеці. Адже обмеження виробництва електроенергії на атомних електростанціях веде до банкрутства «Енергоатому»: маючи 4,6 мільярда гривень прибутку за 2018-й і 3,8 мільярда гривень прибутку за 2019 рік, вже 2020 року Національна енергетична компанія скотилася до збитковості.

Найбільше хвилює те, що нові умови ринку електроенергії зробили неактуальним диференціювання тарифів за часом доби. Вільна ціна, яка відрізняє реалізацію товару в закладах торгівлі від реалізації на базарі, тепер обговорюється в договорах між споживачем та постачальником. Насправді постачальник не зацікавлений включати в договори будь-які умови, що якось знижують «ціну питання».

Нещодавно ми отримали запевнення Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради України: «Переведення обліку електроенергії, що споживається населенням, на нові модулі з високим класом точності, джерел покриття збитків втраченої енергії, формування тарифної політики ефективного електроспоживання в межах економічних можливостей споживачів будуть враховані в подальшій законотворчій діяльності».

Якщо затвердження тарифів на електроенергію для населення вже виведене з компетенції НКРЕКП і передане Кабінету Міністрів, то чому б парламенту не прискорити виконання цієї обіцянки. І чому Кабмін втручається у цей тариф без наведення потрібного порядку в обліку споживання?

Отже, або всі сили — на осучаснення обліку споживання електроенергії, або — неконтрольований базар із накручуванням тарифів в інтересах олігархів-монополістів і під їхню диктовку.

Анатолій ЦІПЦЮРА, ветеран енергетики.

Хмельницький.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.