«Обіцянки нічого не варті, коли в гаманці порожньо»

За словами заступника голови профкому підприємства Олени Воліної, складна фінансова ситуація формувалася протягом багатьох років. Електротранспортники мають три статті фінансування: власні доходи, фінансову підтримку й субвенції з міського бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів. Суми, які виділяють держава і місто, покривають потреби підприємства на три чверті. Фінансування на цей рік із запланованих 74 мільйонів гривень фактично становить 64 мільйони.

— Затримка з виплатою зарплати з початку року постійно прогресувала, — зазначила Олена Василівна. — На початок літа була заборгованість за два місяці. Співробітники зареєстрували колективний трудовий спір стосовно директора підприємства.

У вересні відбулося засідання комісії у справах трудових спорів. Після втручання міського голови Івана Куличенка зарплату за серпень було виплачено. Але на 19 грудня казначейство заборгувало вже 5345 тисяч гривень. Хоча наприкінці листопада були зареєстровані платіжні доручення, вони залишалися на рахунках обласного казначейства.

Як розповів директор підприємства Андрій Камінський, до вечора 19 грудня з рахунків обласного казначейства було нарешті виділено 3,6 мільйона гривень, завдяки чому водії трамваїв почали одержувати заробітну плату за жовтень. Решту 1,8 мільйона компенсує саме підприємство за рахунок доходів.

— Люди почали отримувати смс-повідомлення про те, що заробітна плата за жовтень почала надходити на картки, і ми будемо виводити трамваї на маршрути, — зазначив Андрій Володимирович. — До Нового року обіцяють виплатити зарплату за листопад — загалом 5,7 мільйона гривень, які має виділити міський бюджет.

Працівники підприємства стверджують, що доходи від продажу трамвайних квитків упали після запровадження у Дніпропетровську нової транспортної схеми. Наприклад, трамвайний маршрут №19 дублюють п’ять автобусних. Проте зовсім нещодавно розробники цієї схеми заявляли, що основною метою її запровадження є саме збільшення пасажиропотоку на користь електротранспорту — для підвищення його окупності. «Ми одразу ж збільшимо збори електротранспорту, мінімізуємо його витрати, — розповідав свого часу директор департаменту транспорту і зв’язку міськради Валентин Мовчан. — З моменту оновлення трамвайного парку ми зафіксували зростання доходів від електротранспорту на третину».

Депутат міськради Сергій Жуков вважає, що замість того щоб виплачувати працівникам зарплату, власні гроші підприємства йшли на так звану транспортну реформу. Кошти витратили на оплату переїзду депо №1 в приміщення, яке потребувало реконструкції і зовсім не було пристосоване для майстерень. Також під величезні кредити було закуплено трамваї 1976 і 1987 років випуску.

Винним у цій ситуації в прокуратурі області називають казначейство. Саме через невиконання платіжних доручень МКП «Дніпропетровський електротранспорт» виникла заборгованість із заробітної плати на загальну суму 3,6 мільйона гривень. На ім’я начальника Головного управління Держказначейства в області було спрямовано подання з вимогою усунути порушення бюджетного законодавства й перерахувати кошти на виплату заробітної плати. Нині подання прокурора виконано в повному обсязі.

Учора міський транспорт знову вийшов на лінії. Людей заспокоїли. Чи надовго? Де гарантії того, що завтра вимагати зароблене не вийдуть, залишивши робочі місця, працівники інших комунальних підприємств і бюджетники, яких надихнув успіх транспортників? Яка виникне ситуація, коли почнуть страйкувати медики або ЖКГ? Можливо, це стане для влади черговою «дитячою несподіваністю». Але та ж профспілка електротранспорту неодноразово попереджала про можливий розвиток подій і міськраду, й ОДА. Але доки грім не пролунав, доки місто не зупинилося, питання не вирішували.

Свою занепокоєність ситуацією з перерахуванням встановлених держвиплат висловлює багато людей. Так, через систематичне блокування коштів Держказначейством протягом року виникла заборгованість із соціальних виплат у дніпропетровському відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. «Ми були змушені неодноразово звертатися з цього приводу до Президента і Прем’єр-міністра, — зазначають у відділенні. — 63 мільйони гривень для погашення заборгованості надійшли лише минулого тижня».

А що ж казначейство? В обласному управлінні мені не відповіли — перенаправляли у прес-службу в Києві. А там жоден із зазначених телефонів не відповідав...

Член ініціативної групи підприємства, водій трамвая №11 Світлана Шарко в розмові з автором не приховувала обурення:

— Затримки зарплати почалися з жовтня минулого року. Гроші виплачують частинами. Людей загнали в борги, багатьом відрізали газ, електрику, воду. Хворим на хронічні недуги немає за що лікуватися. Родини голодують! Попри обіцяне підвищення розмір зарплати катастрофічно впав. Підмінні водії одержують по шістсот гривень. Раніше ми могли забезпечувати себе самі за рахунок доходів. Плюс одержували дотації з бюджету. З приходом нового керівництва весь виторг — за квитки, проїзні, рекламу тощо — надходить на єдиний рахунок управління. І грошей раптом стало не вистачати — хоча місто розраховується з нами вчасно і повністю. При тому, що зарплати простих працівників упали, фонд зарплати підприємства раптом зріс із 7,5 до 10,5 мільйона гривень. Нам постійно кажуть, що в затримках винне казначейство. Але люди не можуть зрозуміти, чому одним виплачують, а іншим — ні. Адже не казначейство це вирішує.

На тлі зниження зарплати, як наголосила співрозмовниця, керівництво підприємства вимагає від них понаднормової праці: водіїв і кондукторів бракує. Замість чотирьох змін іноді доводиться працювати без вихідних по два тижні, перебуваючи на робочому місці з сьомої ранку до дев’ятої вечора. Така робота становить серйозну небезпеку для пасажирів. І понаднормова праця чомусь не оплачується.

— Ми намагалися вирішити питання мирним шляхом, але комісії з примирення не дали результатів — начальство їхні рішення підписувало, але ігнорувало, — каже Світлана Шарко. — Хотіли відкрити трудовий арбітраж, але це довготривала й дорога процедура, на яку в нас уже не було ані коштів, ані часу. Чекати два місяці доведені до відчаю люди вже не могли. Про акцію протесту ми попереджали, але нас не почули. Завдяки страйку ми отримали перемогу. Одержали гроші за жовтень і гарантії (з боку керівництва) розрахунку за листопад до 27 грудня. Ми — мирні люди, яких довела до відчаю байдужність влади.

...Уже поставив останню крапку, але в голові продовжували звучати слова: «...Ми попереджали, але нас не почули...» Може, з таких струмочків і починаються Майдани?