З цієї нагоди до його помешкання завітали представники міської влади, колеги, активісти ветеранських організацій. Вони згадували непростий, але яскравий, сповнений енергії добротворення життєвий шлях ювіляра. Медицині міста і краю він віддав багато років, із яких дванадцять завідував поліклінікою.
Однак і після виходу на заслужений відпочинок не забув про справу свого життя. Тепер уже як літератор і краєзнавець. Кілька років тому Іван Никифорович написав і видав історичний нарис «На варті людського здоров’я». В цій книжці він заглибився до джерел медичної галузі Хорольщини, розповів про її розвиток і про лікарів, як то кажуть, від Бога. Тим паче, що Івану Мартиненку судилося стати своєрідним зв’язковим між поколіннями й епохами.
Адже на початку своєї професійної кар’єри працював пліч-о-пліч з людьми, які свого часу виконували обов’язки земських лікарів. Зокрема, з одним із найвідоміших серед них — Михайлом Полонським. Водночас у згаданому своєрідному літописі звеличив фахові та людські якості медиків-сучасників, які вважають своїм учителем і наставником самого Івана Никифоровича. Дослідницької та літературної творчості він не полишає й досі. У чому секрет довголіття?
Мабуть, у тому, що ніколи не сидів без діла. Працюючи на відповідальних посадах, не зачерствів душею, не тримав, як то кажуть, каменю за пазухою. І не збайдужів до проблем земляків, справ громади. Тож її представники під час згаданого візиту до ювіляра вручили йому подяку, коровай, квіти і симпатичну медаль із числом «90». Та побажали, щоб у такому складі зустрілися з нагоди ще «круглішої» дати в його житті, до якої на медалі доведеться карбувати вже не дві, а три цифри.
Фото з сайту Хорольської міськради.
