Неспроможність людей у багатьох випадках на практиці реалізувати свої права ні для кого не є новиною. Це пояснюється цілою низкою причин; одна з них — слабкий рівень правової поінформованості людей і, хоч як це прикро, нерідко невисокий рівень правової допомоги, яку вони можуть отримати, звертаючись до фахівців. Це яскраво простежується на прикладі реалізації громадянами України їх права на конституційне звернення — клопотання до Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України з метою захистити порушені конституційні права і свободи. Зрозуміло, конституційне звернення — специфічний інструмент захисту прав, це не звичайний позов до суду загальної юрисдикції. Однак і дієвість його особлива. Через конституційне звернення можна захистити не тільки власні права, а й права тисяч громадян — через відповідне тлумачення норм Конституції і законів України, а також через можливе визнання законів чи їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції (ці закони чи положення втрачають чинність і перестають діяти).
За всього розуміння складності життєвих ситуацій, у які потрапляють люди, треба зрозуміти, що Конституційний Суд не вирішує питання встановлення та відновлення соціальних пільг, нарахування та перерахунку пенсій, перегляду судових рішень, притягнення до відповідальності суддів судів загальної юрисдикції, посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо, як і не можуть давати останнім вказівок щодо вирішення таких питань. Інше означало б вихід за межі повноважень, визначених законом.
Типовою помилкою, якої припускаються автори конституційних звернень, є адресовані Конституційному Суду України прохання «розтлумачити» (конкретно роз’яснити), як практично застосувати ту чи іншу правову норму. Тут треба брати до уваги, що практичне консультування у правових питаннях не тотожне офіційному тлумаченню положень Конституції чи законів України, яке повноважний здійснювати Конституційний Суд. Роз’яснення волі законодавця, втіленої в положеннях закону, висвітлення їх юридичного змісту принципово відрізняється від указівок щодо того, які й чиї конкретні кроки передбачає те чи інше положення закону для своєї реалізації.
Отже, підставою для конституційного звернення є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.
У конституційному зверненні мають бути зазначені: 1) прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства; адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи; 2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням; 3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України; 4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції або законів України; 5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються); 6) перелік документів і матеріалів, що додаються. Конституційне звернення, документи та інші матеріали до нього подаються в трьох примірниках, воно надсилається до Конституційного Суду поштою або передається безпосередньо до його Секретаріату без стягнення державного мита.
Навіть якщо громадянин звертається до Конституційного Суду через адвоката або іншого представника, конституційне звернення має підписати особисто він. Конституційне звернення також може бути внесено кількома громадянами, але в такому разі кожен з них має довести відповідними документами факти неоднозначного застосування положень, про офіційне тлумачення яких йдеться, внаслідок чого порушені чи можуть бути порушені його права і свободи.
Статті законів або їх положення, які, на думку суб’єкта права на конституційне подання, потребують офіційного тлумачення, мають бути чітко зазначені, а до матеріалів звернення долучається їх текст із вказівкою на джерело офіційного опублікування. Якщо тлумачення потребує конкретний вираз (словосполучення), що міститься у статті, як предмет тлумачення зазначається саме він, а не стаття (частина статті) в цілому. Не підлягають тлумаченню й положення законів, що втратили чинність.
Що ще необхідно врахувати при направленні конституційного звернення до Конституційного Суду України?
Неоднозначність застосування положень Конституції України або законів України судами, іншими органами державної влади полягає в тому, що за юридично однакових обставин у справах однієї і тієї ж категорії положення Конституції або законів України у правозастосовній загальній практиці розглядаються по-різному. Обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні Конституції або законів України має полягати в доведенні неоднозначного застосування положень Конституції або законів, про офіційне тлумачення яких йдеться, і бути підтверджено документально. Тобто до конституційного звернення мають бути додані належним чином оформлені (завірені печаткою або штампом «з оригіналом згідно» та підписом відповідної посадової особи) копії рішень судів або актів правозастосування інших органів державної влади, які підтверджують факт неоднозначного застосування положень Конституції або законів, що потребують офіційного тлумачення. До клопотання можна долучати також копії судових рішень, роздруковані з інтернет-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень із зазначенням реквізитів документа. До того ж треба врахувати, що рішення, які не набрали законної сили або скасовані судом вищої інстанції, не враховуються як доказ неоднозначності застосування. Тому, посилаючись на рішення судів першої або апеляційної інстанції, необхідно надати інформацію щодо результатів їх оскарження у касаційному порядку, якщо така можливість передбачена законодавством.
Не є підставою для конституційного звернення й незгода з діями та рішеннями судів загальної юрисдикції, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, установами, організаціями (з таких мотивів громадяни звертаються доволі часто).
Інколи, зосередившись на доведенні неоднозначності застосування тих чи інших положень Конституції та законів України, автори конституційних звернень забувають вказати, які саме їх права і яким чином порушені внаслідок такого застосування.
Необхідною передумовою внесення клопотання до Конституційного Суду України є, відповідно до сформульованих ним правових позицій, вичерпання усіх передбачених законом можливостей для захисту порушених прав у судах загальної юрисдикції. Тому, перш ніж звернутися до нього, заявник має використати своє право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у власній справі, з яким він не згодний.
Олег РОГОВОЙ, завідувач відділу опрацювання конституційних звернень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України.
