Тому хотів би ще раз пояснити ситуацію, що склалася, з точки зору міської влади.

Інформація про наміри найвищого керівництва ЗСУ почала ширитися (і не безпідставно) в середовищі дубенських військових більше півроку тому. Але з наближенням місцевих виборів ці розмови дещо притихли. Коли виборчі перегони завершилися, до цього питання в Генеральному штабі знову повернулися. Багато хто з дубенчан ставить природне запитання: а чому ж було прийняте таке, м’яко кажучи, непродумане та невиважене рішення? Не хотілося б, звичайно, жодним чином піддавати сумніву компетентність військових начальників і наголошувати на суб’єктивності їхнього рішення. Але є достатньо аргументів, що наштовхують саме на такі висновки.

У цій військовій частині 95% особового складу — мешканці міста Дубно та району. Переміщення підрозділу в інше місце дислокації призведе до вимушеного переїзду членів сімей військовослужбовців, зміни їхнього постійного місця проживання, вимушеного звільнення та пошуку нового місця роботи, зміни місць навчання їхніх дітей, і, врешті, до великої кількості організаційних і побутових проблем, що можуть призвести до руйнування сімей. З другого боку, в Дубно військові на 90% забезпечені постійним або службовим житлом, частина проживає у казарменному фонді. Інфраструктура та розвиненість міста також дозволяє винаймати житло за необхідністю як від власників, так і в гуртожитках підприємств та гуртожитках навчальних закладів.

Дубенська міська рада завжди тісно співпрацювала з військовою частиною А2755 з різних питань і, зокрема, щодо працевлаштування дружин та членів сімей військовослужбовців, влаштування дітей у заклади дошкільної освіти та загальноосвітні школи, виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків та ведення сільського господарства. Нині розпочато будівництво дошкільного навчального закладу на 280 місць з урахуванням забезпечення місцями дітей військовослужбовців цієї військової частини. Також на земельній ділянці у півтора гектара, яка відведена для Збройних Сил України Генеральним планом міста, планується будівництво дев’ятиповерхових житлових будинків для проживання військовослужбовців. А ще сесією міської ради весь військовий гарнізон, у тому числі й частина А2755, звільнені від сплати земельного податку на суму, рівноцінну сумі податку з доходів фізичних осіб.

Отож військова частина у своєму теперішньому пункті постійної дислокації забезпечена усім необхідним майном, озброєнням, технікою, будівлями із відмінно налагодженою інфраструктурою, капітально відремонтованою. Для якісного зберігання та утримання військового майна в частині є всі відповідні та необхідні складські приміщення та сховища, які теж відремонтовані. Вся техніка зберігається в сухих боксах, частина яких опалюється, адже деякі зразки техніки є рідкісними і характерними для специфіки цієї частини.

Міська рада всіляко сприяє в організації навчання підрозділів військової частини та наданні дозволів на проведення навчань на території міста та району, а також в наданні дозволів на користування водоймами та необхідною територією, спонукає місцевих підприємців до співпраці з військовими в районах навчань із різних питань, які необхідно вирішувати на місці розташування. Будівництво нового напірного колектора жодним чином не вплинуло на цю частину, а, навпаки, дало можливість забезпечити стабільно гарантованому водовідведенню нечистот від військової частини А2755.

Крім того, з метою забезпечення потреб військових, надання допомоги на поліпшення житлово-побутових умов, стану приміщень, казарм та інших будівель депутатським корпусом Дубенської міської ради 11 жовтня 2019 року було прийнято програму «Надання фінансової підтримки військовим частинам Дубенського гарнізону», за якою було профінансовано військову частину на 200 тисяч гривень. У цьому році згадану програму також підтримано депутатами і під неї виділено 300 тисяч гривень.

Міська рада, підприємці, бізнесмени, духовенство, населення міста та району підтримували та надалі підтримуватимуть військову частину А2755 як морально, так і матеріально. З 2014 року по тепер ними було організовано збір та передачу у власність військової частини більше п’ятдесяти тонн продовольства, чотирьох цивільних автомобілів, автобуса, портативних засобів зв’язку, засобів електропостачання, різних видів військового одягу та взуття, наметів та ліжок до них, засобів обігріву, засобів для ремонту військової та цивільної техніки, запчастин до неї.

Переміщення вказаної військової частини призведе до руйнування всієї системи функціонування та виконання поставлених завдань. Передислокування всього озброєння, техніки та майна, влаштування нової системи управління, необхідної для функціонування військової частини, потягне за собою нераціональні фінансові та технічні витрати, невиправдане використання людських ресурсів.

Використання державних коштів з бюджету на переміщення військової частини на сьомому році війни із агресором на сході держави та на території Автономної Республіки Крим, на мій погляд, є абсолютно недоцільним, необґрунтованим і неприпустимим.

Новим місцем пункту постійної дислокації для військової частини визначено територію колишньої виправної колонії у містечку Копичинці Гусятинського району Тернопільської області. Цей населений пункт, де проживають трохи більше шести тисяч мешканців, розміщений за 160 кілометрів від нас, географічно віддалений від основних шляхів країни. Дубно, на відміну від Копичинців, розташоване на автошляху Київ — Чоп, на важливій гілці Львівської залізниці між обласними центрами Рівненської, Волинської, Львівської і Тернопільської областей. Розташування вигідне і тим, що військова частина у Дубно знаходиться неподалік Рівненського та Яворівського військових полігонів. Крім того, Копичинці не в змозі розселити і забезпечити тимчасовим житлом увесь особовий склад частини. Вивчення пропозицій вторинного ринку житла показало відсутність такого та будь-яких інших будівель, придатних для проживання військовослужбовців та членів їхніх сімей.

І це ще не всі проблеми. До того ж у Копичинцях, як виявилося, немає центрального водопостачання та водовідведення, не забезпечене вивезення сміття, оскільки немає сміттєвого полігона. Немає тут і центральної дороги з твердим покриттям.

А місць у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах недостатньо навіть для задоволення потреб місцевого населення, що ставить під загрозу реалізацію конституційних прав на освіту дітей військовослужбовців. Соціально-демографічне вивчення містечка та околиць встановило, що середній вік тутешніх мешканців становить від 45 до 65 років, що в свою чергу не дасть змоги якісно доукомплектувати військову частину особовим складом.

Додаткового вирішення буде потребувати питання розміщення парку бойових машин та техніки, а саме виділення та, особливо, наявність необхідної території з наступним будівництвом боксів та споруд для укриття, оскільки у колишній виправній колонії неможливо розмістити всю техніку і бойові машини, які знаходяться в розпорядженні військової частини. Приміщення, відновлення, будівництво, облаштування затягнеться не на один рік і призведе до невиправданих грошових витрат і взагалі до відволікання, як керівництва частини, так і її особового складу, на виконання не характерних завдань, що негативно вплине на морально-ділові якості особового складу та зниження бойової підготовки військової частини. Як наслідок, станеться значний відплив кадрів та вимушене звільнення військовослужбовців та фахівців військової справи, а це негативно вплине на комплектацію та бойову готовність військової частини.

Перелік цих вагомих аргументів можна продовжувати. Коли розпочалася війна з агресором на сході України, я, як міський голова, разом з депутатами міської ради активно включилися у волонтерську діяльність. Більше десяти разів перебуваючи в зоні АТО/ООС, ми жодного разу не залишали без уваги наших дубенських військових. А тепер нам прикро, що їх вирішено передислокувати.

Утім, не будемо вказувати військовим керівникам, що і як робити. Але промовчати і не втрутитися у ситуацію я, як голова органу місцевого самоврядування, керівник, за якого проголосували майже шість тисяч дубенчан, зокрема і військові, просто не можу. І закликаю до цього усіх небайдужих громадян, депутатів усіх рівнів. Я розумію, що військові повинні виконувати накази, а не обговорювати чи коментувати їх. Але громада такі права має. І повинна стукати у високі кабінети, щоб її голос почули, щоб заступитися за своїх оборонців, адже це такі ж самі люди, як і ми. І вони, а особливо члени їхніх родин, теж повинні мати всі умови для нормального життя. Мене у цьому підтримали депутати Рівненської обласної ради, прийнявши з цього питання Звернення до Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Розраховую на таку ж підтримку депутатів Дубенської районної ради.

Василь АНТОНЮК, міський голова Дубно Рівненської області.