Напередодні Нового року почесне звання «Праведник народів світу» Держава Ізраїль посмертно присвоїла Арифею і Горпині Репіцьким, які в роки фашистської окупації проживали в селі Боратин Радивилівського району на Рівненщині та врятували від знищення єврейську дівчинку Гітеню.
Медаль-відзнаку за батьків отримала їхня донька Євгенія Свінтозельська, яка також причетна до порятунку єврейки. Вона в 1942 році разом із батьками та сестрами допомагала 16-річній Гітені переховуватися, при цьому суворо зберігала від гітлерівців та поліцаїв сімейну таємницю.
За розповіддю Євгенії Свінтозельської, її батько, Арифей Іванович, прожив вісімдесят чотири роки. Був на фронті, отримав контузію, але всім смертям на зло вижив. Казав, що це йому Бог зберіг життя. Зберіг за те, що врятував від загибелі ні в чому не винну дівчину.
А пані Гітеня про свій порятунок залишила такий спогад: «Моїх батьків і чотирирічного брата застрелили бандити 3 грудня 1942 року. Мене в цей час удома не було. Люди застерегли, щоб ховалася. Селяни сприяли мені, давали поїсти, підшивали черевики. У Репіцьких я вдень лежала в скрині в коморі, а вночі — на печі. Сім’я не могла не боятися, бо мала п’ятеро дітей. Через якийсь час, здається, через кілька місяців, господар узявся відвезти мене підводою до станції Рудня-Почаївська. «Сядеш у поїзд — казатимеш, що українка», — настановляв мене. Ще як їхали до залізниці, перестрів нас бандит, який розстріляв моїх батьків, і поцікавився, куди чоловік затемна їде, а той сказав, що прихворіла дочка і везе її до бабки. Дісталася Дубна, звідки вже потім мене як нібито українку Демчук Марію Василівну вивезли на роботи в Німеччину. І навіть там ніхто не впізнав у мені єврейки».
Млинів Рівненської області.
