На знімку: Віталій Галицький на робочому місці.
Під час останнього приїзду до села Кримок, що сховалося у поліській глибинці в гущині соснових та березових лісів, боліт і ставків, зустрів заклопотаного Віталія Болеславовича зі щіткою в руках. Він саме допомагав упорядковувати колишнє приміщення пошти, розташоване в центрі села.
— Не можу спокійно дивитися, як занепадають колись добротні приміщення, — сказав Віталій Галицький.
— Ви давно очолюєте цю громаду? — цікавлюся.
— Я родом із села Кримок, багато років працював водієм місцевого рибгоспу. Маю дружину та дорослу доньку. А в 2014 році люди обрали мене Кримоцьким сільським головою... За цей час нашу громаду нагородили грамотою за третє місце в області за підсумками обласного конкурсу серед сільських та селищних рад за кращий санітарний стан та благоустрій територій. Мене нагороджували почесною грамотою облдержадміністрації, ювілейною медаллю Президента «25 років Незалежності України», іншими відзнаками.
— А скільки жителів у громаді нині, які маєте об’єкти соцкультпобуту? — допитуюся далі.
— До складу нашої громади входять села Кримок, Білка, Хомівка, Спірне й Таборище, де проживають 420 осіб. Нині на території громади працюють дев’ять приватних підприємців, три магазини. Товарами найпершої необхідності забезпечують селян також і пересувні автолавки. Є в нас і Кримоцьке лісництво — підрозділ ДП «Радомишльське ЛМГ», рибгосп «Інтерриба».
ФАПи та «вогники культури» функціонують у Кримку та Білці, бібліотека — у Кримку. Шкода, що немає навчальних закладів. Та й дітей у нас небагато. З десяток школярів їздять навчатись у Городок, 15 — до Радомишля.
— Які клопоти у вашому старостинському окрузі?
— Разом із активними депутатами сільради, членами виконкому намагаємося дещо покращити ситуацію в наших селах. Тричі на рік грейдеруємо підсипні ґрунтові дороги, яких у нас до 15 кілометрів. Зробили освітлення у всіх населених пунктах, упорядкували кладовища, встановивши бетонну огорожу. Велику увагу приділяю порядку біля братської могили, пам’ятнику Невідомому солдату, бо окрім нас цього ніхто робити не буде. У цій справі великих зусиль докладає голова ветеранської організації ДП «Радомишльське ЛМГ», голова міської ветеранської організації, учасник бойових дій, ветеран праці Борис Лінгович, котрий дуже переймається долею таких святих місць, організовує їхнє прибирання, влаштовує мітинги, бесіди з учнівською молоддю.
Хоч як прикро це казати, але наші села в глибинці нині потихеньку доходять до ручки... Школу закрили, медика немає. Якось після навчання направили молодого фельдшера, але вона покрутилась тут трішки й втекла. Пошту взагалі доставляють людям раз на тиждень, хоча в центрі села й маємо добротне приміщення, де колись розташовувалось поштове відділення, яке нині стоїть без діла. То кому, питається, потрібні ті газети з програмами телебачення на тиждень? І періодика, і листи, і посилки приходять до наших жителів із запізненням на тиждень-два, а то й на місяць. Поки що ми власними силами це приміщення до ладу зуміли привести. Та й гарну будівлю школи не забуваємо, дозволяємо там інколи людям поминальні обіди справляти чи відзначати ювілейні дати, бо більше ніде в селі... Оце ще поки в нас є ліси і водойми, то ми тримаємось на плаву, а коли ще й ці природні ресурси в нас відберуть спритники, то можна вже буде про мальовничі поліські села забувати остаточно...
Єдине, що гарного настрою додають учасниці нашого місцевого аматорського вокального жіночого колективу, котрі виступають під час різноманітних свят. Ото і вся радість на селі...
— Які ще маєте проблеми?
— Дуже болюче питання у селян нашої громади — транспортне сполучення з райцентром. Колись у Радомишль автобус ходив тричі на день, а нині — жодного, тож людям немає як дістатися у справах до райцентру.
— А хто допомагає громаді і підтримує вас у реалізації ваших планів?
— Слова подяки варто адресувати голові Радомишльської ОТГ Володимиру Тетерському, директору ДП «Радомишльське ЛМГ» Івану Дмитренку, депутату Житомирської обласної ради Анатолію Павленку, депутатам ОТГ Миколі Власенку, Любові Помірній, Надії Бернацькій, Володимиру Литвинчуку, лісничому Кримоцького лісництва Ігорю Чепцову, в. о. директора ТОВ «СГФ Інтеррибгосп» Юрію Гуцю та багатьом іншим, хто долучається до наших ініціатив і допомагає нам і словом, і ділом...
Я вважаю, що попри будь-які обставини слід завжди залишатися людиною, щоб про тебе добрим словом згадували земляки, — підсумував нашу розмову Віталій Болеславович.
Житомирська область.
Фото автора.
