На Полтавщині «Хірургом року-2020» колеги визнали завідувача кафедри хірургії № 4 розташованої в обласному центрі Української медичної стоматологічної академії, керівника хірургічного відділення третьої міської лікарні Максима Дудченка (на знімку). Цей титул присудила йому Асоціація хірургів Полтавщини. І хоча йдеться про відзнаку, засновану громадською організацією, її вважають особливо почесною у професійному середовищі людей, як то кажуть, однієї крові. Тим паче що згадана спільнота лікарів-хірургів регіону налічує понад півтори сотні професіоналів своєї справи. А їхнє визнання неможливо отримати «по блату» чи завдяки наближеності до начальства...
Зрештою, в цьому разі колеги оцінили не тільки вміння, досвід, високий професіоналізм і новаторські починання доктора медичних наук, професора, автора багатьох наукових праць, наставника молоді. Не менше захоплювалися вони й самовідданістю, професійною та громадянською позицією Максима Олександровича.
Він очолює кафедру, що спеціалізується на малоінвазивній хірургії й має клінічну базу саме у згаданому відділенні третьої міськлікарні. Цей медзаклад минулого року став профільним в обласному центрі для надання хірургічної допомоги хворим на коронавірус. За таких обставин і психологічне напруження, характерне для будь-якої операції, й ризики для хірургів та всього персоналу підвищилися більш ніж істотно.
Тож фактичний організатор першої на Полтавщині клініки з надання допомоги хворим із хірургічною патологією, асоційованою з COVID-19, Максим Дудченко пишається тим, що жоден представник очолюваного ним колективу (а це дев’ять медпрацівників переважно молодого віку, котрі виконують операції цілодобово) не відступив, не зрадив професії й не звільнився з роботи. Навпаки, додаткові труднощі та виклики ще більше його згуртували. Так, у повному «бойовому», тобто захисному, спорядженні оперувати важче. Та хто робитиме це за них? Тож працювати треба ще сумлінніше й відповідальніше. Суворо дотримуючись не лише медичного протоколу, а й правил індивідуального захисту. Щоб не наражати на небезпеку себе та інших.
Очолюваній Максимом Дудченком кафедрі тільки три роки. Таких у нашій державі — лише кілька. Бо йдеться про поглиблену спеціалізацію на малоінвазивній хірургії. Тобто на тій, де за допомогою лапароскопічних стійок операції на внутрішніх органах виконують уже без традиційних широких розрізів черевної порожнини. Щоб заглибитися туди, хірургу достатньо зробити кілька проколів шириною 0,5—1,5 сантиметра. При цьому йдеться про справді цілеспрямоване «точкове» втручання в організм людини, яке позбавляє пацієнта багатьох «супутніх» травмувань та ушкоджень. І, відповідно, необхідності багатоденної післяопераційної реабілітації на лікарняному чи домашньому ліжку.
Замість цього Максим Дудченко та його колеги й однодумці нерідко в буквальному сенсі ставлять на ноги прооперованих ними земляків уже за лічені години! У складніших випадках ідеться зазвичай про кілька днів чи діб, але ніяк не про тижні й місяці виснажливих «вилежувань» наслідків оперативних втручань. Лапароскопія в медицині — явище не нове. Та ще зовсім недавно полтавцям із серйозними проблемами судин, сечостатевих органів, кишківника тощо в пошуках практиків малоінвазивної хірургії доводилося вирушати до Києва, Харкова, Дніпра, інших міст-мільйонників або навіть за кордон.
Тепер потреба в надто клопітному й недешевому «медичному туризмі» для них відпала. Бо такі операції з успіхом роблять в обласному центрі. Одним із піонерів упровадження лапароскопічних операцій у повсякденну практику медицини регіону став Максим Дудченко. Задля цього, як то кажуть, не шкодував часу й зусиль на вивчення досвіду колег, зокрема й закордонних. Тож побував у Німеччині, спостерігав за роботою фахівців на високотехнологічному найсучаснішому обладнанні. Коштує воно недешево. Та на оновленні матеріальної бази для оперативних втручань, переконаний, економити не можна.
Тішиться, що в цьому його підтримують керівники лікарні та міста. Тож наразі триває модернізація очолюваного ним відділення. Нещодавно тут встановили вже третю лапароскопічну стійку. Своєрідним вищим пілотажем у роботі Максима Дудченка стало оперування кількох внутрішніх органів за один раз. Адже тоді не виникає потреби знову і знову заглиблюватись у тіло людини бодай через невеликі проколи. Багатьох вражає і ґрунтована на досконалому чи навіть віртуозному оволодінні навичками швидкість його роботи. Скажімо, одну з операцій із видалення апендиксу він виконав за 17 хвилин, схожу на жовчному міхурі — за 11 хвилин.
Секретами професійної майстерності охоче ділиться з молодшими колегами. Тим паче що сам є представником відомої в Полтаві династії медиків. Адже його дідусь — учасник бойових дій у Другій світовій війні, фаховий лікар-кардіолог і викладач вишу Максим Андрійович Дудченко — відійшов у вічність у вересні минулого року, коли йому виповнився 101 рік. До того ж виходив на роботу до останніх місяців життя: оглядав хворих і навчав студентів і після столітнього ювілею! Дочка і зять Максима Олександровича — також лікарі-інтерни. Тож справу прадіда, діда і батька є кому продовжувати.
Полтава.
Фото з сайту ГО «Асоціація хірургів Полтавщини».
