Протягом п’яти років (2006—2011 рр.) доктор економічних наук, професор, автор понад 150 наукових праць, зокрема, 14 монографій, народний депутат України ІІІ та IV скликань Володимир Кирилович Черняк працював головним науковим співробітником Інституту законодавства Верховної Ради України.
Моє особисте знайомство із ним відбулося ще у аспірантські часи — 1969 року, у колишньому Інституті економіки Академії наук Української РСР, де В. Черняк, після закінчення з відзнакою Київського університету імені Тараса Шевченка, пропрацював до 1996-го, пройшовши шлях від інженера до завідуючого провідним відділом теорії та методології.
Економічні погляди В. Черняка формувалися під впливом таких потужних творців економічної теорії в Україні, як академік Юрій Пахомов та доктор економічних наук, професор Василь Корнієнко, імена яких відомі не лише тим, хто цікавиться історією економічної думки.
В. Черняк був дисертантом та докторантом В. П. Корнієнка, який 1966 року, разом із Ю. М. Пахомовим опублікували в журналі «Економіка Радянської України» статтю, чия основна ідея полягала у тому, що в умовах соціалізму робоча сила є товаром.
Це викликало широкий резонанс серед учених-економістів, а у центральному економічному журналі СРСР «Вопросы экономики» авторів фактично звинуватили у нелояльності до радянської влади.
Після звільнення з Інституту економіки В. П. Корнієнка відділ економічної теорії, де працював В. Черняк, очолив інший видатний учений, юрист за освітою, економіст-новатор, дослідник сучасної цивілізації — Ю. М. Пахомов.
Не випадково вчений, а згодом народний депутат Володимир Черняк був переконаним прихильником економічної та політичної свободи, інтеграції України до Європейського Союзу, а центром економічної політики вважав зростання платоспроможного попиту, розвиток підприємництва і малого бізнесу.
Схильний до філософських узагальнень та, водночас, конкретних висновків і пропозицій, В. Черняк 1988 року захищав докторську дисертацію з незвичною назвою — «Розвиток економіки як об’єкт пізнання та управління».
Економічні та політичні погляди Володимира Черняка привели його до Народного Руху України, від якого, на хвилі перебудови, 1989 року, він був обраний народним депутатом СРСР від Київського міського національно-територіального округу, перемігши тодішнього першого секретаря Київського міського комітету Комуністичної партії України Костянтина Масика.
Із КПРС Черняк взагалі намагався «не зближуватися». Працюючи в Інституті економіки, він двічі відмовився від пропозиції вступити до її лав. Першого разу — аргументував це побоюваннями, щоби його не запідозрили у кар’єризмі (це було 1973 року, напередодні захисту ним кандидатської дисертації), а вдруге — вже керуючи провідним підрозділом з економічної теорії Інституту економіки, що мав безпосередню причетність до ідеологічної діяльності ЦК Компартії України, який В. Черняк відвідував за перепусткою, на відміну від колег та підлеглих із партквитком.
Згодом Володимир Черняк шукав і знаходив можливості для реалізації потенціалу своєї надзвичайно активної та обдарованої натури як народний депутат України. Спочатку — ІІІ скликання (1998—2002 рр.) по виборчому округу № 153 Рівненської області; заступник голови Народного Руху України, перший заступник голови Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
У 2002—2006 рр. В. Черняк був народним депутатом України ІV скликання від блоку В. Ющенка «Наша Україна». У цей період — голова Підкомітету з питань підприємництва, інвестиційної політики та антимонопольного законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
Як суб’єктом права законодавчої ініціативи, Черняком було подано шість законопроектів, а також 25 постанов Верховної Ради України, з яких 17 стали чинними актами.
Брав активну участь у міжпарламентській діяльності як член Постійної делегації України у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва та Міжпарламентській асамблеї держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, а також — груп з міжпарламентських зв’язків із низкою країн Європи та Азії.
Згадуючи та віддаючи шану пам’яті Володимира Кириловича Черняка, варто перечитати його сповнені філософією та парадоксами афоризми щодо політики і влади, слави і скромності, Буття і Всесвіту та інші.
Із життя пішла масштабна, неординарна постать, дослідник за покликанням, який сповідував та втілював проголошений ним же принцип: «Живи заради того, за що варто вмерти».
Євген БЕРШЕДА, в. о. директора Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України.
