Пшениці вдосталь, та хліб дорогий

Ірина КОЗАК

2 лютого 2021 355

Чому така багата на зерно країна не в змозі втримати ціну буханця?

Тепер не лише виробники гречки, рису, олії, молока роблять прийнятнішою за ціною для покупців упаковку, знижуючи обсяг одиниці товару. На полицях з’явилося на перший погляд дешевше борошно, де замість звичних двох кілограмів значиться лише 1,8 кг.

Після відвідування базару чи продуктового супермаркету, більшість господинь обов’язково зітхнуть: яке все дороге. Але простежити за тим, які харчі та на скільки подорожчали, мало кому вдається. Хіба що трапляється якийсь ціновий вибух, про який починають говорити всі.

З хлібом таких авральних випадків останніми роками, начебто, і не було. Але все одно ціна потроху повзла догори. Для багатьох здорожчання буханця на гривню-півтори було малопомітним. Але є певна категорія населення, яка дуже гостро реагує навіть на таке підвищення. Зрозуміло, що це — пенсіонери. Інколи заради батона, який вартує на п’ятдесят копійок дешевше, вони готові добиратися з одного кінця населеного пункту в інший.

Якщо важко звести кінці з кінцями

Як засвідчила статистика, у грудні 2020-го на Хмельниччині ціни на продукти харчування зросли майже на два відсотки. Це середній показник, і його важко порівняти з реальними цінами. Якщо подивитися на конкретні продукти, то найбільше подорожчали яйця та овочі. А от на другій сходинці з-поміж іншого опинились борошно, хліб, макарони та кондитерські вироби з борошна — одне слово, вся «хлібна» група.

Пенсіонерка Валентина Іванівна краще за будь-яку статистику знає, за що тепер платить більше. Бо це саме те, що її родина споживає щодня:

— Ось трикілограмова розфасовка борошна коштує 47 гривень, а раніше така була 42. Може, воно і краще за якістю, але для нас дорогувато. На вареники та млинці підійде і те, що не фасоване — по 8,94 грн/кг. А батон тут коштує 14 гривень. Я його теж нечасто купую. Здебільшого ходжу до хлібного магазинчика, що біля приватної пекарні. Там батони по 13 гривень. Правда, продавець казала, що ось-ось мають подорожчати.

Таку ж цінову розкладку жінка може дати і по макаронах, і по хлібу, і по найпростіших булочках... Не дивно, адже в меню пенсіонерів вони становлять доволі значну частку харчування. Якщо ще докладніше підрахувати, то на день люди похилого віку можуть дозволити собі витрачати на продукти приблизно п’ятдесят гривень. І ця цифра дійсна для тисяч тих, хто живе на мізерну пенсію. З таким бюджетом на рахунку кожна гривня.

А пояснити для себе, чому така багата на хліб країна не в змозі втримати вартість буханця, Валентина Іванівна не може.

Запаси, які додають у вартості

Справді, скаржитись на запаси пшениці Хмельниччині нема як. Хоча варто визнати, що торік урожай був дещо меншим, але не критично. Та й порівнювали ці результати з тими, що минулими роками були названі рекордними.

Загалом під час збору врожаю агроформування області на площі у 615 тисяч гектарів намолотили 4,1 мільйона тонн зерна за середньої врожайності 66 центнерів з гектара. І це виявився один з найвищих показників в країні.

При цьому пшениця займала майже двадцять відсотків від усіх посівів. І хоча врожайність виявилася трохи меншою, ніж у попередні жнива, проте зернові засіки таки були заповнені.

На початок грудня у підприємствах, які безпосередньо вирощують зернові та зернобобові культури, та на тих, що займаються їхнім зберіганням та переробкою, було в наявності понад 1,2 мільйона тонн зерна. З цієї кількості пшениця становила майже 200 тисяч тонн. І ще приблизно 10,7 тисячі тонн запасли жита. А це якраз все те, що йде на виготовлення хлібобулочних виробів.

Здавалося б, жодних проблем із сировиною бути не повинно. Та й для її подорожчання, начебто, немає вагомих причин — адже збіжжя вже в коморі, значних додаткових затрат на нього з часу збирання не додалось. І теоретично його ціна не повинна сильно відрізнятись від тієї, що була зафіксована восени. Але ні. Все виявилось набагато гіршим для споживачів і значно вигіднішим для зернотрейдерів.

Буквально за кілька місяців під час зберігання зерно істотно додало в ціні. Якщо у вересні за тонну пшениці третього класу (а це в основному та, що йде на виготовлення борошна) закупівельники пропонували 5,9 — 6,3 тисячі гривень, то в кінці січня ціна злетіла до 9,1 — 9,6 тисячі гривень. І це можна назвати просто таки рекордними вартостями.

На стрімке подорожчання здебільшого вплинув попит на світових ринках. Ще з кінця минулого року на найбільших зернових біржах спостерігалося постійне зростання вартості пшениці. Зрозуміло, що це спонукало вітчизняних зернотрейдерів до активного експорту. Як свідчить оперативна інформація, виробництво пшениці в Україні становить 25—26 мільйонів тонн. Обсяги експорту оцінюються у 17,5 мільйона тонн. При цьому понад 12 мільйонів тонн уже відправлено за кордон. Решта буде експортована ще до середини весни. Тож «домашні» засіки стрімко порожнітимуть.

Це, поза сумнівом, впливатиме і на вітчизняну пшеничну цінову політику. Адже за запаси пшениці, яку можна закупити в аграріїв, боротимуться як її експортери, так і вітчизняні виробники, зокрема хлібопекарі.

У пекарів свої розрахунки

Про труднощі вони вже вели мову під час зустрічі керівників хлібопекарських підприємств області з головою ОДА Сергієм Гамалієм. І серед найактуальніших питань — зростання вартості пшениці та продуктів її переробки.

При цьому не менше дошкуляє скорочення обсягів виробництва хліба, зниження його споживання, зростання тарифів на енергоносії, воду, транспортні послуги, існування «чорного» ринку хліба, недобросовісна конкуренція тощо. І все це рано чи пізно позначається на вартості буханця.

Нині в області працює 17 хлібопекарських підприємств. За одинадцять місяців 2020-го вони виробили 30,4 тисячі тонн хліба та хлібобулочних виробів, 135 тонн тортів та майже 2 тисячі тонн здоби. Все це купили мешканці краю і заплатили за товар стільки, скільки вимагав виробник. А він, продаючи свою продукцію, не міг не думати про власну вигоду. Щоправда, і значно підвищувати ціни пекарі вже не наважуються. Бо це призведе до ще більшого падіння попиту на їхню продукцію, а, значить, до нових проблем.

Усі керівники підприємств не проти того, щоб в області працювала програма підтримки місцевих виробників хліба. Адже були часи, коли, приміром, у критичні моменти обласна влада допомагала із забезпеченням дешевим борошном. Але тепер це залишилось у минулому. Водночас відступає на задній план і саме поняття «соціальний» хліб. Дешевого стає дедалі менше, а дорожчого — все більше і більше.

Хто скоротив озимий клин, може істотно втратити

Цінові тенденції на зернових ринках виявились доволі вигідними і для агровиробників, і для зернотрейдерів. Адже зі зростанням вартості збіжжя вони отримали чималий зиск без додаткових фінансових вливань.

Але якщо така ситуація зберігатиметься протягом року, дехто може істотно втратити. Це насамперед стосується тих, хто восени скоротив посівні площі озимої пшениці. На Хмельниччині хлібний клин виявився на кілька десятків тисяч гектарів меншим, ніж зазвичай.

Аграрії пояснили тим, що навесні планують засіяти ці поля здебільшого кукурудзою. Адже восени вона коштувала як пшениця, а урожайність мала значно вищу. Та ситуація змінилась. Тепер пшениця — ціновий фаворит. І якщо влітку її знову зберуть менше, то вона лише зміцнить свої позиції.

Ті, хто прорахувався у виробничих планах, очевидно, надолужуватимуть втрати за рахунок інших культур.

А от як справлятимуться із наростаючими витратами такі споживачі, як пенсіонерка Валентина Іванівна, сказати важко. Для них реальна перспектива — це подальше зменшення споживання навіть такого базового продукту, як хліб.