Для цього спочатку приходиш на прийом до сімейного, щоб у нього взяти направлення, тоді записуєшся до вузькопрофільного лікаря. Але й це ще не кінець реорганізації так званої вторинки — медичних закладів другого рівня.

Що її й нас із вами очікує?

Після реформування галузі комунальні медичні заклади торік узялася фінансувати через Національну службу здоров’я України держава.

Проте, як завжди, грошей не вистачає.

У Черкасах лікарі та медсестри медзакладів другого рівня з тривогою вчитуються в наказ керівника «вторинки» — директора комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» Владислава Свириденка «Про реорганізацію підприємства» від 18 січня цього року. І йдеться у ньому про те, що «у зв’язку з виробничою необхідністю, пов’язаною з невизначеністю фінансової складової договорів КМП «ЧМКДП» з Національною службою здоров’я України» з 1.04.2021, із внесенням змін в організацію структури й функціональних можливостей підрозділів з 1.04.2021 та пов’язаним з цим можливим скороченням орендованих площ, і з метою приведення кількості штатних посад у відповідність до фінансової спроможності підприємства в нових фінансово-економічних умовах». Зокрема — письмово попередити працівників усіх п’ятьох філій комунального медичного підприємства (це колишні міські поліклініки), плановиків, бухгалтерів й інші кадри «про можливе скорочення штатних посад та можливе вивільнення працівників 30.03.2021».

За детальнішим роз’ясненням ситуації звертаємось до Владислава Свириденка.

— Якщо «первинка» може бути більш упевнена у завтрашньому дні — сімейні лікарі гарантовано отримують кошти за кожного пацієнта, який уклав з ними декларацію, то нашу службу фінансують лише за надані послуги, — погодився на розмову директор міської консультативно-діагностичної поліклініки. — І якщо «первинка» може щось планувати, розвиватись, то вся «вторинка» зараз у підвішеному стані. Національна служба здоров’я України підписала нам тарифи тільки на перший квартал. А на решту року ми їх ще не бачили. Але, найімовірніше, якщо й побачимо, то, мабуть, візьмемося за голову і, все-таки будуть скорочення. Ні, поліклініка не закривається, тотального вивільнення не буде. Але якщо надійде недостатня сума грошей — ними ми повинні будемо обійтися. Тобто, якщо, скажімо, треба 3,5 мільйона гривень на зарплату, причому невисоку, а зайде всього 3 мільйони, — який буде вихід? Тому наказ — це вимушений крок.

Які будуть скорочення — вирішуватиметься на нарадах з колективом комунального підприємства, департаментами, депутатами, керівництвом міста, зазначив Владислав Свириденко.

— Можливо, фінансування хочуть перекласти назад — на місцеві бюджети?

— Ніде це не обумовлюється. Але ситуація от така.

— Кого, в разі чого, доведеться скорочувати, на чому економити?

— Обговорюється питання, щоб зробити консультативно-діагностичну поліклініку в одному місці — такий собі потужний, добре обладнаний центр. Наприклад, у колишній поліклініці заводу «Фотоприлад», розташованій у середмісті. З одного боку — це раціонально, місто невелике. А з другого — дуже багато людей з обмеженими фізичними можливостями, плюс коронавірус, й вони хочуть звертатись до лора чи невропатолога у ближній від їхньої домівки поліклініці. Аргументи проти — головне, щоб була наближена сімейна медицина, а спеціалізована не обов’язково має бути поряд, бо зараз люди можуть вибирати лікаря вузького профілю — хто для них авторитет, хоч до нього треба їхати навіть через усе місто.

Скоротять денні стаціонари?

Скоріш за все, будуть скорочені денні стаціонари, зауважує директор. Вони досить відчутно тягнуть кошти. А фінансуються в межах усього пулу, який надходить на поліклініку. Їх у нас зараз чотири. В усякому разі, буде обговорення, щоб залишити найважливіше для міста.

Категорично не згодні з Владиславом Свириденком медичні працівники, котрі хоч і підписали попередження про можливе звільнення, однак наполягають на своєму праві працювати у медзакладі, якому віддали частину або й все своє трудове життя.

— Я понад тридцять п’ять років працюю у поліклініці, — каже Людмила Михайлівна. — До пенсії залишилося три роки. Тепер потрапляю під звільнення. Куди я піду? Хто мене у такому віці прийме на роботу?!
Незадоволені пертурбаціями й отримувачі медичних послуг. Особливо люди старшого покоління. Вони хотіли б повернути порядки у поліклініках, які були «до реформи».

— Ось кажуть, що ліквідують денні стаціонари у поліклініках, — бідкається пенсіонерка Валентина Ткаченко. — А чи знають керівники галузі, що саме ті відділення підтримують здоров’я тисяч людей? Адже не кожен може лягти у лікарню, а ось прийти у денний стаціонар, «прокапатися», отримати уколи — це найвідчутніша допомога при недугах. Якщо з держбюджету не вистачає грошей на наші поліклініки, то чому місто не докладає свої кошти? Минулого року, писали, заощадили кілька мільйонів, не провівши День міста. То де ж ті гроші? Казали, підуть на медицину, а тепер планують скорочувати медпрацівників, ліквідовувати у поліклініках лабораторії, фізіотерапевтичні відділення...

На думку головного спеціаліста-лікаря департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міської ради, депутатки міськради Любові Майбороди, занепокоєння й тривога передчасні.

— Я думаю, що будуть внесені зміни до держбюджету. Не вірю, що «вторинку» залишать без фінансування чи скинуть на місцеві бюджети. А от те, що спеціалізована допомога вторинного рівня зазнає скорочення, це правда. Медична галузь у всіх європейських країнах десь однаково організована: сімейний лікар може і вухо оглянути та полікувати, й очі. Багато функцій зараз переходить із «вторинки» до сімейних лікарів. Так, денні стаціонари, як і лабораторне обстеження, готові взяти на своє забезпечення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Чи збирати лікарів «вторинки» в одному приміщенні? Ідеальних рішень бути не може. Хоч би як спланували — завжди критикуватимуть. Адже у кожного своя думка. Але що більше такі питання широко обговорюються, то правильнішим буде рішення, — вважає Любов Майборода.

Лариса СОКОЛОВСЬКА, Лідія ЛІСОВА.

Черкаси.