Цією акцією організатори прагнуть пошанувати Лесю Українку насамперед приверненням уваги до пам’ятних місць, пов’язаних із її перебуванням у різних куточках світу. Попри те, що з Лубнами стежки Лариси Косач, вочевидь, не перетиналися (хоча однією з найулюбленіших оаз відпочинку для неї була розташована неподалік батьківщина матері й дядька — Олени Пчілки та Михайла Драгоманова — місто Гадяч із його знаменитим Зеленим Гаєм), тут її безсмертну творчість знають і шанують не менше, ніж деінде.
Зрештою, в старовинному місті над Сулою є вулиця Лесі Українки. І саме в Лубнах живе архітектор Микола Босенко — співавтор (разом із колегою Валентином Жигуліним і скульптором Миколою Обезюком) відомого пам’ятника Лесі, встановленого 1988 року в центрі Новограда-Волинського, де минули дитячі роки майбутньої поетеси. Вона постала там в образі жінки, котра, пройшовши багато непростих життєвих стежок, повернулася й присіла на камінь біля свого джерела...
Пан Микола створив також великий і середній герби, прапор і корогву Новограда-Волинського. Тож минулого року йому присвоїли звання почесного громадянина цього міста. Та й у Лубнах, попри поважний вік, він залишається активним користувачем книжкових скарбів згаданої бібліотеки, учасником багатьох заходів, які тут влаштовують. І, звісно, з особливим трепетом і душевним хвилюванням долучився до флешмобу, присвяченого поетесі.
Виконуючи його умови, прихопив із собою тепер уже фактично раритетне фото так званої проміжної моделі з гіпсу пам’ятника Лесі в Новограді-Волинському. Вона відображає творчий процес роботи над цією непересічною скульптурою й водночас символізує зв’язок джерел Великої Українки на Волині й Полтавщині... Саме з цією світлиною працівники бібліотеки та Микола Босенко сфотографувалися для флешмобу (на знімку).
Фото з сайту Лубенської міськради.
