Порушив низку проблем.
«Зараз у нас у відділенні 60 ліжок. Ми збільшили онкологічні ліжка до 15, а мали лише 5. Це через те, що госпіталізуємо дуже багато дітей з онкологічними патологіями.
Під спеціальним наглядом перебувають 167 дітей, з яких 124 — це діти до 15 років. Сьогодні у відділенні лежать 14 дітей з онкогематологічною патологією. Я маю на увазі гемобластози і пухлини.
Кількість хворих діток невпинно зростає. У 2020 році у нас вперше потрапило 30 дітей. Вірніше, 32 дитини, але потім двом дітям зняли новоутворення, там доброякісні пухлини.
Останнім часом діти потрапляють з пухлинами кісток — це занедбані саркоми Юїнга, занедбані остеосаркоми. Є м’якотканинна саркома, важкі форми нефробластом. Це нонсенс, щоб виявляти нефробластому у 15 років. З 4-ю стадією з метастазами і так далі.
Багато дітей на хіміотерапії. Стало більше запущених станів, тому лікування важче, забирає більше коштів, дає більше ускладнень. Якщо велика пухлина — це блокова терапія, а блокова терапія за собою тягне наслідки — гинуть не тільки злоякісні клітини, а й нормальні, здорові клітини. Це дає ускладнення, лікування яких дорого коштує.
Коли дитина потрапляє з 1-2-ю стадією, набагато легше лікування і менше хіміотерапії. Є багато дітей з 3-4-ю стадією, онкозахворювання, яких потрібно готувати до трансплантації. У нас є хлопчик, і 3 березня буде рівно два роки, як він у нас лежить, і ми не можемо зробити трансплантацію, у зв’язку з тим, що потрібне введення компонентів крові. Зараз він має парентеральний гепатит B. Тому поки що лікуємо гепатит. Дуже важка робота.
А ще діти потрапляють до нас у важких станах через те, що батьки перестали ретельно доглядати своїх дітей. У нас зараз є декілька дітей, батьків яких я ще не бачив. Вони вже півроку лежать, дев’ять місяців: мама є, а батька я не бачив. Або взагалі їх немає, або бабуся сидить з ними, у нас, я не знаю чому, у слов’ян таке є. Дорожчого у житті, ніж дитина і внуки, — нема. Не може бути апріорі.
Не варті гроші, зароблені в Італії чи Німеччині, розлуки з дитиною та можливих ризиків через це.
Останнім часом часто хворіють діти з 15 до 18 років та з року до чотирьох. Практично з усіх районів області поступають діти, тому що у нас область маленька, ви можете кропити сад хімікатами у Кельменецькому районі, а вітер занесе і в Заставнівський, і в Кіцманський райони.
Добре, що з ліками у нас ситуація непогана. Небагато медикаментів, яких у нас нема, у наявності — 98% від необхідного. Тому, якщо ви чуєте, що потрібно збирати гроші на лікування, то краще запитати у мене. Бо у нас є люди, які збирають гроші там, де зовсім цього не потрібно. Іноді прикро і від того, що люди, зібравши шалені гроші, виїжджають за кордон, а потім все-таки повертаються до нас.
Кожна дитина, яка потрапляє до нас у відділення, — це наша дитина. Ми переживаємо за ту дитину, як за свою рідну.
А ставлення до медиків залишається нерівним. Хоча всі знають, скільки зараз повмирало медиків, скільки проблем у кожній сім’ї, де є медик. Але нам своє робити, бо ніхто за нас цього не зробить», — наголосив Михайло Гнатюк. Професійна людина, якій вдячні дуже багато буковинців.
Фото ІА АСС.
