Бездоганна військова виправка, мудрий погляд, сповнений тепла і загартований досвідом, сила, що випромінюється, немов світло — саме таким постає Андрій Володимирович Василишин (на знімку), генерал внутрішньої служби України, генерал армії, перший міністр внутрішніх справ незалежної України.

Незважаючи на свій вік, Андрій Володимирович не сидить на місці. Сьогодні в Києві, завтра у Львові, і так відрядження за відрядженням. Та це не дивно, адже він займає активну державну та громадську позицію, оскільки є радником Міністерства внутрішніх справ, очолює Всеукраїнський фонд правоохоронних органів, Збройних Сил і військових формувань «Україна», багато років поспіль його обирають президентом Української секції Міжнародної поліцейської асоціації. Внесок, який він робить у розвиток нашої держави, важко описати словами. Про таких людей кажуть, що визначними вони не стають, а народжуються. Та Андрій Володимирович Василишин, перш ніж досягти таких висот і дістатись до зірок генерала, пройшов досить тернистий шлях.

На його долю випало нелегке завдання, адже саме Андрію Володимировичу довелося очолювати міліцейське відомство у найскладніший для України час — період розпаду Радянського Союзу та створення незалежної України. Саме тоді багаторічний досвід, мужність і неабияка мудрість цієї людини дозволили уникнути масових заворушень та кровопролиття.

Не можна не згадати складні часи «буремних дев’яностих», коли різко загострилася криміногенна ситуація в країні. В словообіг увійшло таке поняття, як «організована злочинність», і саме Андрій Володимирович став ініціатором створення першого підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів швидкого реагування та безлічі інших служб, що відіграли вагому роль у боротьбі зі злочинністю. Крім того, Андрій Володимирович брав участь у розробці низки нормативно-правових актів України, що не могло не залишити слід у законотворчості нашої держави.

«У міліції завжди було тяжко працювати, тому хочу висловити особливу подяку і шану ветеранам МВС», — такими словами Андрій Володимирович висловив те, що хотів, щоб про нього написали.

 

Безперечно, такі люди, як він, заслуговують почесне звання визначної постаті сьогодення.