Формування інституційної системи і механізмів регулювання аграрного ринку в Україні має бути спрямовано на становлення конкурентоспроможного оптимально затратного сільськогосподарського виробництва і аграрного підприємництва, що є основою стабільної продовольчої безпеки.

Загалом аграрна галузь розвивається не завдяки, а здебільшого всупереч державній політиці регулювання аграрного ринку та забезпечує продуктами харчування і жителів України, і посідає перше місце за обсягами валютних надходжень у частці ВВП країни.

Кабмін ухвалив постанову про скасування рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, що слугує стартом до створення нового аграрного міністерства. Цей документ схвалено на засіданні у грудні минулого року — і було заплановано відновити МінАПК на початку 2021-го.

Постановою Верховної Ради призначено Романа Лещенка міністром аграрної політики та продовольства України.

За словами нового міністра, найближчим часом МінАПК буде повністю відновлено і розпочне роботу.

Глобальні виклики ставлять багато завдань, над якими необхідно працювати: це і формування дієвої стратегії галузі на найближчі 10 років, і поступальний рух земельної та аграрної реформи, запуск прозорого державного реєстру одержувачів бюджетної підтримки, впровадження повноцінного агрострахування, розв’язання проблеми зрошення та залучення інвестицій, врегулювання складних викликів у безпеці та якості продовольства.

Отож актуальність вивчення шляхів подальшого розвитку вітчизняного аграрного сектору залишається на часі, хоча урядовці не завжди дослухаються до рекомендацій вітчизняних науковців, а намагаються впроваджувати закордонні новації, які не завжди адаптовані до наших інституційних умов.

Крім всього іншого, якщо рослинництво у нас динамічно розвивається, то Україна програє конкуренцію на міжнародних тваринницьких ринках, що, в свою чергу, може призвести до значного зменшення виробництва м’яса в країні.

До нас тоннами везуть імпортну свинину, отже, на прилавках українських магазинів дедалі більше закордонної продукції. За останній рік тенденція до закупівлі іноземного м’яса посилилася, і за підсумками січня цього року імпорт свинини значно зріс порівняно з аналогічним місяцем 2020-го.

За даними Державної митної служби, Україна здебільшого імпортує свинину з Данії, Нідерландів, Польщі та Іспанії.

Переважно завозять заморожену свинину. Так відбувається тому, що в Україні працює імпортна квота для країн ЄС, яка передбачає безмитне ввезення тваринницької продукції.

Побутує думка, що головних чинників зростання імпорту свинини декілька, а саме: раніше левова частка європейського ринку вирушала до Китаю, але через АЧС кордони закрили, і свинина експортується в інші країни, зокрема і в Україну, свинина в ЄС коштує дешевше, ніж у нас, передусім за рахунок державних дотацій, тоді як в Україні зростає собівартість її виробництва.

Збитків зазнають не лише вітчизняні свинарі, а й взагалі весь тваринницький сектор, що може призвести до неминучого зростання цін на м’ясо через скорочення його виробництва під дією таких чинників.

Реакція на наявні виклики повинна бути миттєвою, але з міністром аграрної політики та продовольства фактично без міністерства впливати на стан справ неможливо.

4 лютого в Харкові відбулися збори членів Всеукраїнської аграрної ради регіону. Ця суспільна організація позиціонує себе представником аграрної спільноти України та намагається порушувати проблемні питання галузі на рівні уряду.

На превеликий жаль, не завжди вдається представникам ВАР вирішувати болючі для аграріїв питання у владних кабінетах, та і як їх вирішити за фактичної відсутності працездатного профільного міністерства?

Окрім цього, скажімо, значна кількість м’ясопереробних підприємств Харківщини не мають забійних пунктів, тобто орієнтовані на вже підготовлену м’ясну сировину із-за кордону. В свою чергу, здорожчання кормів, посилення податкового навантаження за рахунок підвищення мінімальної заробітної плати, виплати зарплати строковикам, призваним на військову службу з сільськогосподарських підприємств (звичайну строкову — не в зоні ООС), зростання ціни на електроенергію та скасування зонного обліку для юридичних осіб у її використанні, відсутність підтримки держави у виробництві м’яса призводять до значного збільшення собівартості його виробництва.

Будь-яка підприємницька діяльність повинна бути спрямована на формування доданої вартості та отримання прибутку, але умови, що створені на ринку виробництва м’яса, нічого, крім збитків, аграріям України не дають.

Як приклад, у Вовчанському районі Харківської області з 42 аграрних підприємств свинарством займаються лише три, з них — очолюване мною підприємство вже понад три місяці не може реалізувати 40 голів кондиційних свиней на забій.

Сподіваюся, що такий стан справ не призведе до повного винищення свинарства, а обмежиться лише черговим скороченням поголів’я.

Олег СУПРУН, директор СТОВ АФ імені Т. Г. Шевченка, доктор економічних наук, заслужений працівник сільського господарства України.

Вовчанський район Харківської області.