На знімку: учасники мітингу на підтримку територіальної цілісності України з кримськотатарськими прапорами 26 лютого 2014 року перед будівлею Верховної Ради Криму.
Ця фраза стала популярною серед кримських політемігрантів. Більшість з них не можуть повернутися додому, бо на окупованому півострові на них чекає чергова порція репресій. Їм недоступні такі прості людські радості, як відвідати батьків та родичів, побачити рідну землю, на яку багато хто з них так важко повертався із заслання. Але, прощаючись, замість «до побачення» вони часто оптимістично кажуть: «До зустрічі у Бахчисараї! У серці вільного Криму». Й сьогодні саме той день, коли згадують усіх, хто противився російській окупації й продовжує спротив.
26 лютого 2014 року під стінами Верховної Ради АРК у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг на підтримку територіальної цілісності України, скликаний Меджлісом кримськотатарського народу. Цей мітинг засвідчив фальшивість російської пропаганди, яка намагалася переконати світ у тому, що усі жителі півострова прагнуть «возз’єднатися» з Росією.
Проукраїнський мітинг під стінами парламенту був відчайдушним жестом. Російські війська почали висадку на півостров 20 лютого й до 26-го більшість установ уже була під їхнім контролем. На противагу протестувальникам окупанти швидко організували своїх прихильників, яких у Криму, будемо відвертими, вистачало. Результат передбачуваний — сутички, в яких постраждали люди. Не менш очікуваним було й те, що винними у них назвали винятково учасників проукраїнського мітингу. Їхні імена аж до 2017 року не сходили зі стрічок новин.
Найбільше говорили про заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, бо проти нього були висунені найсерйозніші звинувачення. Йому інкримінували організацію масових заворушень за частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу РФ, що передбачає позбавлення волі строком від 8 до 15 років. Судовий процес над Чийгозом тривав 2,5 року. Фактично увесь цей час його утримували у СІЗО й навіть на судові засідання допускали лише через відеозв’язок. 11 вересня 2017 року Чийгоза засудили до 8 років колонії суворого режиму. Через півтора місяця його разом зі ще одним заступником голови Меджлісу, теж засудженим за проукраїнську позицію, Ільмі Умеровим видали Туреччині. Звідти вони повернулися до України. Але жоден з них не може поїхати додому, в Крим.
На згадку про той важливий і відчайдушний мітинг в Україні й був започаткований День спротиву окупації АРК та міста Севастополя. Проте й після цієї дати кримчани не припиняли боротися.
Не можна не згадати про Героя України (посмертно) Решата Аметова. 3 березня 2014-го у Сімферополі він відважився вийти на одиночний пікет проти російської окупації. Його схопили кілька осіб із «самооборони Криму» й повезли у невідомому напрямку. Через кілька днів тіло Аметова зі слідами катувань знайшли на околиці столиці АРК.
Нині у російських тюрмах понад сто політв’язнів з Криму, абсолютна більшість з них — кримські татари. Саме проти них у перші роки окупації було розгорнуто найбільше переслідувань. Заборонено Меджліс — нагадаємо, це виконавчий орган Курултаю, тобто представницька, виборна інституція.
Закритий шлях на батьківську землю лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву, якому окупанти заборонили в’їзд до Криму. Не може побачити рідний півострів і голова Меджлісу Рефат Чубаров — проти нього відкрито кілька кримінальних справ, а його прізвище, як і цілої низки проукраїнських кримчан, які були змушені через свою позиції залишити півострів, у Росії внесено до переліку «екстремістів».
Утім, спротив триває. Цього року він виходить на новий, міжнародний рівень. 23 серпня відбудеться перший саміт «Кримської платформи» — ініціативи, яку пропонує українська влада задля визволення півострова. Це буде майданчик для політичних консультацій та координації міжнародного тиску на Росію, аби змусити її залишити українську землю. «Кримська платформа» стане першою великою подією за участю світових лідерів, яка безпосередньо стосуватиметься питання деокупації півострова.
Фото Станіслава ЮРЧЕНКА (Радіо Свобода «Крим. Реалії»).
