З цією метою у парламенті було створено робочу групу з підготовки проекту закону з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства, яку очолив Перший заступник Голови Верховної Ради Руслан Стефанчук, і до якої ввійшли народні депутати та науковці. Фахівці відкрито продовжують працювати над проектом Концепції, яку підготувала робоча група при Міністерстві юстиції.

На засіданні робочої групи Руслан Стефанчук повідомив, що рекодифікацію двох книг Цивільного кодексу України планують провести до кінця року. А вже в 2022 році мають намір перейти до третьої та наступних книг, і поступово завершити оновлення. Про плани та необхідність удосконалення законодавства поділилися:

Наталія КУЗНЄЦОВА — доктор юридичних наук, професор, академік, віце-президент Національної академії правових наук України, співавтор чинного Цивільного кодексу України;

Анатолій ДОВГЕРТ — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, співавтор чинного Цивільного кодексу України;

Олексій КОТ — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заступник голови робочої групи;

Роман МАЙДАНИК — доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України;

Михайло ХОМЕНКО — доцент кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, секретар робочої групи.

Про другу Конституцію і людську Біблію, яка регулює життя кожної людини

— Що таке Цивільний кодекс і чому виникла необхідність нині його оновлювати? Чи гарантуватиме він кожному громадянину належний правовий захист?

Наталія КУЗНЄЦОВА: — Цивільний кодекс (ЦК) супроводжує кожну людину все життя — від колиски до останнього подиху: визначає його статус як суб’єкта цивільного права. Його права та обов’язки, визначає ім’я та місце проживання, надає можливість обирати рід занять, мати майно у власності, укладати численні угоди. Бути творцем, зрештою — розпорядитися своїм майном на випадок своєї смерті...

Чи є ще будь-який нормативний акт, який так близько стоїть до людини?! Цивільний кодекс — один з небагатьох законів дає можливість упорядкувати вільне волевиявлення людини у всіх сферах приватного життя. Саме він надає особі можливість вільно реалізувати свою волю, але при цьому з метою уникнення можливих конфліктів узгодити це волевиявлення з волею інших осіб. Таким чином, Цивільний кодекс визначає основи правопорядку у приватних правовідносинах, встановлює «зону правового комфорту». І насамперед ЦК спрямований на врегулювання правомірної діяльності в нашому житті. Приміром, якщо ви сіли в громадський транспорт — ви уклали договір перевезення пасажира; купили в магазині хліб, цукор, ковбаску — і стали учасником цивільно-правового договору купівлі-продажу; навіть якщо ми цього не помічаємо, всі ці відносини врегульовані нормами цивільного права.

Анатолій Довгерт влучно поіменував Цивільний кодекс «другою Конституцією», «кодексом громадянського суспільства». Можна його назвати і «людською Біблією», яка регулює життя кожної людини від першого подиху до останньої хвилини життя.

Анатолій ДОВГЕРТ: — Звичайно, пересічні українці не носять в кишені Цивільний кодекс. Тож для кого він написаний — для пересічних людей чи юристів? Безумовно, для всіх! Люди щоденно користуються встановленим цим актом правопорядком, а юристи спрямовують зусилля на підтримку останнього. Хотів би ще звернути увагу на наступні два важливі моменти.

Перший із них полягає в тому, що вжите у традиційній назві кодексу слово «цивільний» дуже часто призводить до помилкового розуміння призначення цієї кодифікації. І доморощені опоненти-«господарники» використовують це у маніпулятивних цілях. Мовляв, слово «цивільний» (щось схоже на «цивільну оборону») вказує на те, що Цивільний кодекс відноситься тільки до громадян і має «ушляхетнювати й оберігати сімейно-побутовий аспект їх існування та регулювати як їсти пироги, одружуватися, множитися, добувати їжу, займатися музикою і літературою у своєму приватному помешканні». Насправді слово «цивільний» у назві кодексу належить до тих понять, які з часом змінили своє значення.

Трансформаційних слів у мові багато, наприклад — слово «пішак». Зараз — це маленька людина, залежна від когось, без своєї думки тощо. А раніше слово означало земельну ділянку невеликих розмірів. Так ось, у стародавньому Римі «цивільний» у праві означало закон (незалежно від належності його положень до права публічного чи приватного) для своїх громадян, для римлян, а не для варварів. На сьогодні словом «цивільний» у кодексі позначається приватноправова кодифікація, яка має своїм предметом майнові й немайнові відносини між вільними та незалежними одна від одної особами — людьми, компаніями, державою.

Другий момент. У Римській державі за імператора Юстиніана був створений звід висловів великих римських вчених-правознавців — пандекти, на основі яких пізніше європейські юристи-пандектисти розробили абстрактні норми приватного права. Заслуга цих вчених полягала також у тому, що вони на філософському рівні обґрунтували зміст системи приватного права (pandektensystem), що стало видатним надбанням світової юриспруденції новітнього часу та конститутивною рисою європейського приватного права. Відповідно до цієї системи приватне право, яке ми називаємо цивільним, складається із чотирьох частин — речове право, зобов’язальне, сімейне і спадкове право. Перелічені частини — об’єктивні (від природи, від сонця, від Бога!). Але у самому кодексі пандектисти запропонували можливість створення п’ятої, загальної частини, в якій містилися би загальні правила для названих чотирьох сегментів приватного права. Все вищенаведене я кажу для того, щоб точніше дати відповідь на запитання: «Що таке Цивільний кодекс?». Під ним сьогодні треба розуміти документ, який охоплює всі частини приватного права та відповідні правовідносини у всіх сферах життєдіяльності, включно з підприємництвом. Виходячи з цього, ми і планували свою роботу.

Олексій КОТ: — Цивільний кодекс деталізує конституційні права, розкриває права, які надані громадянам Конституцією України, яка є Основним Законом України. Наприклад, стаття 41 Конституції встановлює, що право приватної власності гарантується законом. А стаття 3 Цивільного кодексу закріплює принцип неприпустимості позбавлення права власності в якості загальних засад цивільного законодавства. У статті 42 Конституції зафіксовано право громадянина на здійснення підприємницької діяльності, яке також є однією із засад цивільного законодавства. Не менш важливий принцип закріплений у статті 55 Конституції України — це право кожного громадянина на захист у суді. Це саме передбачено і у Цивільному кодексі — гарантія забезпечення захисту прав та інтересів у суді.

Щодо необхідності оновлення цивільного законодавства — будь-який нормативний акт із урахуванням практики його застосування підлягає певній корекції і певному оновленню, і ЦК не є винятком.

Зміни до Цивільного кодексу почали вноситися ще до моменту набрання ним чинності, і, на жаль, ці зміни були не системними, а скоріше кон’юнктурними — і були вони спрямовані на вирішення дрібних питань, як правило, у бізнес-інтересах людей, які були при владі. Можна згадати появу в ЦК мертвої норми про право довірчої власності, яка абсолютно не властива нашій правовій системі, та низку інших змін у зв’язку із запровадженням нових моделей фінансування будівництва у 2003 році. Або появу цивільно-правової конфіскації у статті 228 ЦК у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу. Взагалі за 17 років дії Цивільного кодексу внесені до ЦК зміни фактично розривали його структуру. Первісно розглядалося питання ухвалення Цивільного кодексу як закритої книги, тобто без внесення жодних змін до його тексту. Чому? Тому що цей проект Цивільного кодексу розроблявся як системний акт з багатьма внутрішніми нерозривними зв’язками. Приміром, якщо забирати окрему норму із загальної частини або з будь-якої іншої книги ЦК, то це може спричинити «ефект метелика». І в цьому випадку неможливо спрогнозувати, до чого це може призвести — до зміни однієї статті чи цілих інститутів або загальних підходів у правовому регулюванні. На жаль, зміни вносилися абсолютно безсистемно, без жодної думки про можливі наслідки. Сьогодні об’єктивно назріла потреба систематизувати всі ці зміни. Більш того, наприкінці 90-х років минулого століття ми і думки не мали, що таке Інтернет, штучний інтелект, криптовалюта, електронний цифровий підпис, смарт-контракти та багато іншого, що зараз de facto складає предмет регулювання ЦК. І врешті решт, якісне оновлення цивільного законодавства неможливе без усунення перепон у регулюванні підприємницької діяльності на кшталт Господарського кодексу. Останній, як тінь батька Гамлета, з усіма атрибутами радянської адміністративно-командної економіки — правовим господарським порядком, різноманітними господарськими підприємствами, правом господарського відання, правом оперативного управління — відштовхує іноземних інвесторів, які у власних країнах звикли до правової визначеності та зрозумілих законодавчих гарантій, які марно шукати у Господарському кодексі. Думаю, всі ці атавізми ми зобов’язані прибрати з нашого українського правового простору для забезпечення ефективного регулювання не тільки взаємовідносин між громадянами, але й у підприємницької діяльності, у тому числі і для іноземців.

Анатолій ДОВГЕРТ: — Дуже багато хочеться сказати про необхідність оновлення, причини оновлення, основні зміни — ціла низка питань! Ми з Наталією Семенівною Кузнєцовою розробляли чинний кодекс, то я не хочу його зараз критикувати. Принципово важливим є те, що цей документ — європейського зразка. Він гарантував головне — свободу та ініціативу учасників життєвих відносин. Цивільний кодекс європейського зразка і має стояти на варті нашої свободи у будь-якій сфері — сімейній, підприємницькій. Якщо публічне право має своїм завданням вказувати чиновнику йти тією стежкою, яку йому визначив законодавець, то Цивільний кодекс встановлює межі свободи, щоб права одних не порушували права інших.

Виходячи з цього, розроблений нами чинний ЦК може «працювати» ще сто років, як кодекс Наполеона. Хтось каже: кодекс Наполеона -зразок кодифікації через тривалість його дії (понад двісті років). Помиляються, шановні. Цей кодекс постійно змінювався, в ньому майже не залишилося норм у первинній редакції. Але не змінювалась його суть — захист природної свободи учасників різноманітних відносин. Так от, гарантія свободи осіб у чинному ЦК України зберігається, але посилюється у всіх чотирьох обов’язкових частинах приватного права — речовому, зобов’язальному, спадковому та сімейному праві. Міжнародна спільнота намагається розробити такі уніфікаційні приватноправові норми, щоб рівень свободи особи у життєвих відносинах ще більш якісно стимулював розвиток і удосконалення світу. Запам’ятайте: все, що має людство із досягнень — це завдяки розширенню свободи конкретної людини. За радянських часів свобода була придушена, і що ми мали? — технічну, економічну, соціальну відсталість. Коротко характеризуючи необхідність оновлення нашого кодексу, можна сказати, що настав час поставити європейські рамки в «полях» нашої свободи.

Роман МАЙДАНИК: — Цивільний кодекс є особливий вид законів. Якщо говорити про наше життя — право власності, особисті немайнові права, способи захисту цивільних прав у суді — всі ці основні правові інструменти відображені в цьому кодексі. За кілька тисяч років людство напрацювало унікальну систему правових норм у сфері приватного права — вони зберігаються в цьому законі і є базовими. Тобто, коли ми починаємо писати будь-який закон про цивільні права, то звертаємося до норм цього кодексу. І тому надзвичайно важливо перевіряти наскільки базові норми відповідають потребам сьогоднішнього дня.

А як у наших західноєвропейських сусідів? Через кілька десятиліть вони зазвичай влаштовують масову перевірку — дивляться наскільки ці норми відповідають вимогам суспільства. У різних європейських країнах процес масової перевірки й оновлення Цивільного кодексу розпочався раніше, з 2007 року. Вони це пояснюють так: оскільки відносини у цій сфері розвиваються стрімко, то недостатньо точково змінювати окремі норми. За кордоном створили колективи науковців і практиків, які готують відповідні проекти. Європейські практики стверджують: дуже важливо, щоб цей базовий закон, тобто Цивільний кодекс, підтримував розвиток економіки. Звісно, тут меркантильний інтерес для всієї нації. Тобто ми теж придивляємося до тих країн, які в законодавчій царині йдуть на 20—30 років попереду нас. Але ми лише створюємо традиції свого європейського приватного права. І вони були закладені в 2003 році. Проте значну частину положень, які є традиційними для західноєвропейських країн, ми по цей час ще не впровадили. Тому завдання — наблизити наше приватне право до Західної Європи. Друге питання — як реагувати сьогодні на ті правові явища, які тільки з’явилися? Але оскільки Цивільний кодекс їх не передбачає, то в судовій практиці складно сформувати позицію. Це і питання, пов’язані з криптовалютою, з анатомічними матеріалами людини, із застосуванням нових видів речових прав, із уточненням правових норм, які на сьогодні судова практика однозначно не може тлумачити, бо свого часу не зовсім чітко сформульовані ті чи інші поняття. Наприклад, у Цивільному кодексі є така глава, яка називається «Володіння». Розробники Цивільного кодексу, по суті, об’єднали в цій главі поняття право володіння і фактичне володіння. Це ускладнює судам, адвокатам здійснювати захист цих відносин. Західноєвропейські країни надають спеціальний правовий захист фактичним відносинам володіння. Простими словами, коли особа знайшла якусь річ і тривалий час її використовує, то вважає власною. Але у неї юридично підтвердженого права власності немає. У нас це недостатньо врегульовано.

Сьогодні ми не маємо чітких і детальних норм, пов’язаних зі способами захисту володіння. Це один із прикладів того, що поруч із досвідом західноєвропейських країн треба ще й вирішувати власні завдання. Тобто питання полягає в тому, що будь-які норми, особливо такого рівня, як Цивільний кодекс, мають бути зрозуміло виписані для кожної людини. Отже, підсумовуючи. Є два виклики — сучасний західноєвропейський тренд оновлення цивільного законодавства і як наблизити наше приватне право до загальноєвропейських стандартів.

Михайло ХОМЕНКО: — Основи концепції чинного Цивільного кодексу були створені у 90-х роках минулого століття. З того часу у сфері приватного права багато чого змінилося як в Україні, так і у світі. Зазначу про основні передумови процесу, який ми називаємо «рекодифікацією».

Перша передумова — стан міжнародної уніфікації норм приватного права. Йдеться про появу таких правових інструментів, як DCFR (Draft Common Frame of Reference) — загальна система координат європейського приватного права, принципи європейського контрактного права, принципи європейського деліктного права, принципи УНІДРУА. Наведені акти мають доволі утилітарне значення — уніфікувати моделі регулювання приватноправових відносин у різних правопорядках. Наприклад, договір купівлі-продажу в законодавстві України, Єгипту, Сінгапуру та Канади мало чим відрізняється: йдеться про договірну конструкцію, що передбачає обов’язок однієї сторони (продавця) передати майно у власність іншої сторони (покупця) і обов’язок покупця прийняти таке майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Друга передумова — активні процеси реформування цивільного законодавства у країнах Європи. Йдеться як про перегляд поважних за віком кодифікацій приватного права (зокрема, у Франції та Німеччині), так і розробку нових цивільних кодексів (зокрема, у Румунії, Угорщині, Чехії).

Третьою передумовою є достатній потенціал української науки приватного права. Наразі ми можемо сміливо констатувати, що робоча група може забезпечити якісну рекодифікацію цивільного законодавства та отримання за результатами її проведення оновленого Цивільного кодексу України.

Прозоро систематизують і оновлюють за європейськими зразками

— Як ви оцінюєте напрацювання концепції оновлення Цивільного кодексу України робочою групою Міністерства юстиції. Над чим працюєте зараз?

Наталія КУЗНЄЦОВА: — Концепція була розроблена робочою групою, створеною на підставі постанови Кабміну, персональний склад цієї групи був затверджений наказом міністра юстиції. Це традиційний підхід, тому що розробка таких законопроектів належить до сфери діяльності саме Міністерства юстиції.

Робоча група в період карантину плідно попрацювала і підготувала текст Концепції рекодифікації (оновлення) ЦК України.

Коли ми працювали над розробкою проекту чинного ЦК і подали його на розгляд КМУ, за дорученням якого ми готували цей законопроект, він пролежав «на полицях» без будь-якого руху цілий рік... І тільки завдяки народному депутату Віктору Мусіяці, співавтору законопроекту, документ потрапив до парламенту. Потім ми ходили по фракціях та засіданнях комітетів, розповідаючи депутатам про необхідність прийняття Цивільного кодексу.

Нині ми одразу звернулися до Руслана Олексійовича Стефанчука, члена нашої робочої групи, що підготувала концепцію. Так зародилася ідея «переформатувати» нашу групу і залучити до спільної роботи значну кількість народних депутатів, передусім науковців, а також тих, хто має юридичну освіту. Наше завдання — підготувати оновлений ЦК України для його ухвалення парламентом.

Але не все так просто. Коли ми зібралися, спілкування виявилося з елементами дискусії. Так сталося, що наші опоненти намагаються нас звинуватити у всіх гріхах: буцімто ми хочемо зруйнувати нашу економіку та монополізувати роботу над цією концепцією.

Справді, у складі Робочої групи Мін’юсту були тільки київські цивілісти. На то були об’єктивні причини — грошей на підготовку проекту не виділено, відрядження ніхто не оплачуватиме... Ми працювали без будь-якої оплати, щотижня (всі 12 членів групи) брали участь в онлайн-засіданнях, що тривали по 2—3 години, обговорювали питання концепції. Паралельно кожен із нас виконував свої поточні обов’язки: читав лекції, проводив практичні заняття, брав участь у різних наукових заходах.

За цей час ми розробили концепцію і одразу її оприлюднили на всіх інформаційних ресурсах.

Ми звернулися до колег із пропозицією — якщо є конструктивні ідеї щодо оновлення ЦК, долучайтеся до цього процесу, подавайте конкретні пропозиції, у нас не було і немає намірів бути монополістами у цій справі. Хто має бажання працювати безоплатно — будемо раді бачити вас у своїй команді!

Кожен із нас має наукові звання, наукові школи. І ми щиро хочемо вкласти наші знання в цей надзвичайно цікавий і важливий проект. Десять років ми працювали з нашими старшими колегами, з 1992-го по січень 2003-го, до моменту, коли був прийнятий чинний Цивільний кодекс. Я особисто вдячна долі, що вона дала мені можливість вчитися справжнього цивільного права у своїх вчителів та зарубіжних колег.

До речі, коли приймався ЦК УРСР 1963 року, з Москви «спустили» Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік і визначили буквально 3—4 фрагменти, які можна було врегулювати інакше, ніж в основах, решта питань повинна була дублювати положення Основ. Тому всі цивільні кодекси союзних республік схожі, «як близнюки».

При підготовці чинного ЦК України у нас була повна самостійність: можна було на свій розсуд обирати правові орієнтири — BGB, французький Цивільний кодекс, кодекси країн Центральної Європи — Чехії, Словаччини, Польщі.

Сьогодні світ змінився і продовжує змінюватися. Україна намагається інтегруватися у європейський та світовий правовий простір. Нам дуже допомагали наші західні колеги, завдяки фінансовій допомозі Європейського Союзу були залучені висококваліфіковані зарубіжні експерти: німецькі, нідерландські, американські.

Чинний ЦК України «працює» вже 17 років. У ньому є недоліки, але ми все поступово змінюємо, оновлюємо.

Чому вносяться зміни?

Цей процес має об’єктивні передумови: зміни вносяться і в Німецьке цивільне уложення, і у французький Цивільний кодекс, кодекси Східної та Центральної Європи.

Світ змінився і продовжує змінюватися. В процесі інтеграції ми намагаємося імплементувати положення, які в Європі вже стали звичними, в наш Цивільний кодекс. Часто запитують: чи можуть сюди зайти іноземні інвестори — суб’єкти підприємницької діяльності? Відповідаю: так, зможуть, якщо у нас буде зрозуміле для них «правове поле» — не обов’язково однакове, але зрозуміле й прийнятне, і це створює хороше підґрунтя для співпраці.

Нині ми працюємо з народними депутатами. У нас є дискусійні позиції, у тому числі і серед науковців. Ось Анатолій Степанович вважає, що треба внести точкові зміни принципового характеру практично в усі книги ЦК. У мене інша позиція — я вважаю, що коли завершена Концепція, слід оновлювати матеріал кожної книги послідовно.

Книга перша містить основні положення, так би мовити — фундамент Цивільного кодексу. Саме з оновлення Книги першої слід починати, тобто забезпечити оновлення на основі системного підходу.

Коли ми залучимо до цього процесу значну кількість цивілістів, то за 2—3 роки ми зможемо завершити цю роботу. Це рекодифікація кодексу, а не створення нового кодексу. Вона передбачає реконструкцію тих частин, які мають бути модернізовані.

Сьогодні, на жаль, цей процес супроводжується значними спекуляціями. На кшталт того, що йдеться про руйнування науки господарського права.

Чи справді справи стоять саме так?! Можливо, якісь проблеми і відійдуть у небуття, але це доля тієї науки, яка не живиться життєдайним.

Утім, залишиться законодавство, яке регулює економічні відносини, — корпоративне, фондове, інвестиційне, концесійне, антимонопольне, про банкрутство. Його досліджуватимуть науковці, які сьогодні працюють на відповідних кафедрах, зокрема господарського права.

Чи будуть господарські суди? Це питання не до цивілістів і не у зв’язку зі скасуванням Господарського кодексу. Господарські (а спочатку — арбітражні) суди виникли і продовжували функціонувати тоді, коли Господарського кодексу не існувало.

На жаль, у інформаційний простір вкидають ці «страшилки про правовий армагеддон».

Але, як кажуть, сім років мак не родив, та голоду не було! Жили і працювали без Господарського кодексу, існувало спеціальне законодавство, яке регулювало в повному обсязі відносини економічного обороту. І сьогодні це спеціальне законодавство вже сформовано з урахуванням ринкових засад ведення господарства.

Олексій КОТ: — Справді, треба прибрати право господарського та оперативного управління, відмовитися від нічим не стриманого різноманіття організаційно-правових форм, передбаченого ГК України. І цю проблему слід розв’язувати системно. Є відповідні підходи до регулювання підприємницьких відносин, які є за своєю природою приватноправовими, і вони мають бути закріплені у Цивільному кодексі. Якщо певна галузь, певний вид підприємницької діяльності потребує спеціального регулювання — немає проблем, це об’єктивні речі, запит сучасного суспільства. Але регулювання цих відносин не є питанням Господарського кодексу, адже це вирішується через механізм спеціальних законів — про цінні папери, про акціонерні товариства, про ТОВ та ТДВ, про ринок фінансових послуг і багато інших. Тобто все те, що потребує специфічного регулювання в частині підприємницької діяльності, на сьогодні в нашій державі вже врегульовано іншими інструментами — спеціальними законами.

Роман МАЙДАНИК: — Дуже важливо, що в Україні процес рекодифікації розпочався із формування робочої групи. І сьогодні ми маємо результат — проект Концепції. Група була створена в 2019 році, до її складу ввійшли провідні вчені, які займаються питанням цивільного права. Отже, Концепція, підготовлена цією робочою групою, становить ту вихідну точку і перелік базових ідей, на основі яких планується продовжити підготовку законопроекту щодо оновлення Цивільного кодексу. Це дуже важливо, бо, по суті, так йшли західноєвропейські країни. Спочатку створювалися колективи з провідних науковців, ті формували базові ідеї, на основі яких врешті-решт з урахуванням уточнень і доповнень і було запропоновано відповідний законопроект. Нині ми пішли шляхом врахування західноєвропейської практики і внутрішньої ситуації.

Ми паралельно розглядали актуальні питання судової практики. Наведу приклад. Тривалий час в Україні проблемною є ситуація, пов’язана із захистом прав інвесторів багатоквартирних будинків. На етапі зведення такої будівлі фізична особа укладає інвестиційний договір про придбання квартири. По суті, він окреслює майнові права на квартиру, яка буде збудована в майбутньому. Але часто виникає ситуація: на одну й ту саму квартиру можуть претендувати кілька осіб. Ми пропонуємо скористатися досвідом окремих європейських країн. У них є особливе право, яке називається речове право очікування. Особа-інвестор, яка в майбутньому очікує отримати квартиру, має право вимагати витребування цієї квартири, навіть якщо третя особа претендуватиме на це майно. А на сьогодні ситуація така: особа проінвестувала, сплатила за цю квартиру, а їй кажуть, ви можете отримати тільки компенсацію, бо є інший, добросовісний набувач. Так ми підриваємо авторитет закону, насамперед принцип непорушності права приватної власності. І, безумовно, на сьогодні суди не можуть захистити права таких інвесторів вимагати виконання зобов’язання в натурі. Бо немає в Цивільному кодексі норми, яка б захищала таких інвесторів шляхом визнання їх права власності на таку річ. Ми хочемо запропонувати усунути цю проблему шляхом уточнення — передбачення відповідного речового права очікування у Цивільному кодексі. Тобто ми намагаємося враховувати не лише теоретичні конструкції, а й існуючу практику.

Повертаючись до Концепції. Ціла низка питань залишається на рівні дискусії. Один простенький приклад, чи варто нам розглядати поняття «анатомічні матеріали людини». Але тривалий час діє спеціальний закон про трансплантацію органів.

Проблема полягає в тому, що ми не визначилися, чи повинен Цивільний кодекс регулювати ці відносини, тобто чи є це сферою приватного права, якщо так, то яка його частина повинна містити ці положення — чи це сфера особистих немайнових прав, чи це сфера речового права. Тобто є питання, які актуальні, але на сьогодні робоча група має визначитися — чи готові ми закріплювати в Цивільному кодексі ту чи іншу норму.

Михайло ХОМЕНКО: — Проект Концепції складається із 149 поіменованих пунктів, що містять засадничі положення. Водночас перелік «пропозицій», що міститься у Концепції, не є вичерпним. До подальшої роботи над цим документом планується залучити провідних експертів, провести низку фахових обговорень у форматі конференцій, форумів, круглих столів. Наразі до складу парламентської робочої групи входять представники провідних цивілістичних центрів України — Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного університету «Одеська юридична академія», Львівського національного університету імені Івана Франка. Тому робота над оновленням Цивільного кодексу ведеться не кулуарно, а доволі прозоро і відкрито.

До того ж, ми розуміємо, що Концепція містить положення, які потребують широкого обговорення у суспільстві. Зокрема, одним із положень, що викликало найбільший резонанс у ЗМІ, є можлива легалізація евтаназії та асистованого самогубства. У наведеному контексті слід зазначити, що така пропозиція не знаходить однозначної підтримки в українському суспільстві. Є, скажімо, позиції церкви, медичної спільноти. Саме тому розробники Концепції не констатують необхідність об’єктивації у національному законодавстві права на гідну смерть, а лише закликають суспільство до відповідної дискусії. При цьому у Концепції зазначено про досвід низки зарубіжних правопорядків та позицію Європейського суду з прав людини у вирішенні наведеного питання.

Роман МАЙДАНИК: — Завданням робочої групи, створеної Міністерством юстиції, було — визначення основних напрямів, концептуальних підходів. І, безумовно, ми усвідомлювали, що не всі питання, які були висвітлені в Концепції, є достатніми для того, щоб встановити каркас законопроекту. І ми розраховуємо, що в робочій групі нам вдасться вирішити дискусійні моменти. Вже на сьогодні маємо кілька завдань і напрямів, які ще не розглядалися робочою групою. Приклад, таке актуальне питання — про єдиний правовий режим медичних послуг. На сьогодні в багатьох західноєвропейських країнах це питання вирішено. Вони закріпили в окремій главі Цивільного кодексу загальні положення про надання медичних послуг. І так створили єдине розуміння «медичної послуги». Це дало можливість з однакового підходу регулювати медичні послуги, які фінансуються з приватних коштів і які гарантовані державою через бюджетне фінансування. В Україні ця проблема не розв’язана. Нині у нас існують різні правові режими надання медичної послуги — за рахунок приватних коштів (коли особа звертається у приватну клініку), інша ситуація, коли особа отримує медичну допомогу у державних чи комунальних закладах охорони здоров’я. Це все цивільно-правові послуги. Але вони в нас належно не врегульовані. Західна Європа пішла шляхом уніфікації цих питань. Вони визначили поняття «медичних послуг», поширили їх на всі види медичних послуг незалежно від джерел фінансування, вони чітко визначали обов’язки надавачів послуг, обов’язки пацієнтів, які є замовником послуг, визначили в Цивільному кодексі основні положення щодо медичної документації, щодо інформування пацієнта і способів захисту їх цивільних прав. Так вони створили більш передбачуване і гарантоване здійснення та захист прав пацієнтів і закладів охорони здоров’я. Словом, ми бачимо, що процес підготовки до рекодифікації порушує дедалі більше питань, які ми однозначно вирішуватимемо в нашій робочій групі.

— Народні депутати долучилися до оновлення правової вітрини держави. Власне, створення робочої групи з підготовки проекту закону з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства, яку очолив Перший заступник Голови Верховної Ради Руслан Стефанчук, свідчить про те, що у керівництва парламенту є розуміння важливості теми. Наскільки комфортно працювати з народними депутатами?

Наталія КУЗНЄЦОВА: — Мені дуже комфортно працювати з Русланом Олексійовичем, тому що ми однодумці. Я його знаю з тих часів, коли він починав свою наукову діяльність, і на сьогодні залишається прекрасним цивілістом. Перший заступник глави парламенту брав участь у всіх наших онлайн-засіданнях Робочої групи, особисто опрацював ту частину Концепції, яка стосується оновлення Книги другої ЦК. Він дуже інтелігентна людина, пройшов наукову школу Інституту держави і права імені Володимира Корецького під керівництвом Ярославни Шевченко. У нас є довіра до нього, а у нього — до нас. Що стосується депутатів — членів нашої Робочої групи, то вони також не випадкові люди в цьому проекті. Серед них є цивілісти-науковці: Іван Калаур, Микола Стефанчук, Володимир Ватрас. Є адвокати з великим досвідом практичної роботи, всі вони — висококваліфіковані юристи. Ці парламентарії «виросли» на наших підручниках, ми розмовляємо «однією цивілістичною мовою».

Але інколи депутати ставлять гострі запитання, доволі незручні. Водночас ми готові їх обговорювати, досягати розумних компромісів, прийняти іншу точку зору, якщо вона є кращою. Ми не бронзові постаті, ми — нормальні, звичайні люди, які хочуть зробити хороший проект.

Завдяки Руслану Олексійовичу засідання Робочої групи відбуваються на високому рівні, транслюються в режимі реального часу через канал «Рада»: все відкрито, без бажання щось прикрити. Ми не керуємося особистими інтересами, просто хочемо дати нашому українському суспільству цивілізоване цивільне право, яке відповідає європейським стандартам, щоб кожен скористався цими результатами.

Я відчуваю задоволення і комфорт від цієї роботи і з нетерпінням чекаю нових засідань і зустрічей.

Анатолій ДОВГЕРТ: — Хочеться, щоб Робочій групі вдалося переконати парламент у тому, що Цивільний кодекс — це найголовніша правова вітрина держави. І до цього треба підходити відповідально, як свого часу при створенні чинних пам’ятників права: Кодексу Наполеона, Кодифікації Юстиніана, Кодексу Марії Терезії тощо. За таких умов ми виконаємо надзвичайно важливе історичне завдання щодо відновлення приватного права в Україні.

Олексій КОТ: — Під дахом робочої групи з підготовки проекту закону з рекодифікації об’єдналися професіонали, які живуть цивільним правом, представники наукових кіл, практикуючі юристи та адвокати. Мало того, Робоча група не є закритим клубом, навпаки, нами будуть створені експертні групи з числа юристів-фахівців в окремих питаннях правозастосування, і ми дуже в цьому розраховуємо на підтримку наших колег по юридичному цеху. Ми бачимо, де суддям бракує правових норм для якісного врегулювання спорів, і ми змушені створювати нові норми. Потрібно не критикувати суди, а зробити належний базис для їхньої ефективної діяльності із захисту прав. І дуже добре, що в парламентській робочій групі є абсолютно фантастичний баланс між наукою і практикою, який, я сподіваюся, дуже скоро дасть свої перші результати.

Роман МАЙДАНИК: — У мене склалося враження, що члени робочої групи — народні депутати є нашими соратниками. Ми усвідомлюємо, що всі парламентарії обтяжені не тільки певними знаннями, а й політичною місією. На них лежить відповідальність підготовки якісного закону. Ми сподіваємося, що поєднання мудрості законотворця і мудрості науковця та практика в сфері цивільного права допоможуть підготувати більш ефективний Цивільний кодекс, який гарантуватиме можливість надійного захисту прав фізичних і юридичних осіб у сфері приватного права.

Розраховую, що робоча група плідно працюватиме. У мене сформувалося позитивне враження від спілкування з народними депутатами.

Михайло ХОМЕНКО: — У межах парламентської робочої групи ми працюємо доволі комфортно. Руслан Олексійович як голова нашого колективу поєднує дві важливі якості: він є досвідченим та талановитим організатором, людиною із системним баченням багатьох процесів і водночас глибоким науковцем, обізнаним у сучасних світових цивілістичних трендах.

Руслан Стефанчук, Микола Стефанчук, Іван Калаур, Володимир Ватрас — відомі нам передусім як цивілісти: і до свого приходу у політику, і під час перебування у Верховній Раді вони були та залишаються спеціалістами у царині приватного права.

Тож під дахом Верховної Ради України зібралися справді соратники, яким під силу забезпечити досягнення поставленої мети — перетворити Цивільний кодекс України на сучасну світову кодифікацію приватного права.

Підготувала Наталія Яременко.