Щоб пом’янути у день 125-річчя від його смерті, вони зібрались у храмі, який збудував меценат.
Він походив з родини сільського священика. Закінчивши університет та отримавши звання лікаря, служив у різних містах. А коли приїздив до рідного села, лікував земляків з усієї округи. Часто хворим допомагав не тільки ліками, а й коштами — клав гроші під подушку, і їх знаходили господарі вже після того, як лікар залишав оселю.
Коли Левицький вийшов у відставку, почав клопотатися про те, щоб звести в Іванківцях школу. В Санкт-Петербурзі влада дозволила йому це зробити, а от на місці кам’янець-подільські чиновники висунули ще одну вимогу: перш ніж будувати освітній заклад, належало звести у селі храм. Її було виконано, і в населеному пункті з’явилась церква Григорія Богослова та школа, яка у 1892 році прийняла своїх перших учнів. Для того щоб вона могла працювати довгі роки, меценат зробив у її фонд внесок у 41 тисячу рублів. За ці кошти учням організовували обіди, купували підручники.
Серце добродійника перестало битися в Санкт-Петербурзі в 1896 році. За заповітом його тіло перевезли до Проскурова, а потім поховали в родинному склепі під церквою Григорія Богослова.
