«Розкалюження» Дніпра, писав природозахисник, призвело до масштабного розбалансування всієї екосистеми країни, знищення малих річок, озер, островів, природного середовища сотень українських стародавніх сіл.

Після спорудження на Дніпрі захисних дамб повноводі притоки, які живили чистою водою могутню річку, опинилися нижче рівня водосховищ. Побудовані насосні станції почали примусово перекачувати воду з річок у штучні водойми.

Найбільшу гідроспоруду Дніпровського каскаду з перекачування води в штучні «моря» було зведено поблизу Чигирина. Там, де мальовнича 160-кілометрова річка Тясмин впадала у Дніпро.

У 1970-х роках розпочалося горезвісне будівництво Чигиринської АЕС. Водозахисну Тясминську греблю почали використовувати як тимчасовий шляхо-провід. Авантюра з атомною станцією, на щастя, провалилася, й спорудження АЕС припинили. Однак майже двокілометрову дорогу, прокладену Тясминською дамбою, та міст над насосною станцією продовжували використовувати автомобілісти, що рухалися з Канева чи Черкас на Кременчук, Дніпро й у зворотному напрямку.

Значне руйнування «бетонки», як назвали шляхопровід місцеві жителі, розпочалося більш як два десятки років тому. Тоді, коли транспортний потік дамбою збільшився в кілька разів, а тоннажність вантажівок перевалила за 60 тонн.

Особливо зросло навантаження на греблю з введенням в експлуатацію неподалік Чигирина зернозберігального термінала компанії «Нібулон». Великогабаритні хури-зерновози підприємства, рухаючись дамбою, «добили» її дорогу до кінця, а сама гребля просіла на півметра. До всього, у стінах Тясминської насосної станції з’явилися тріщини.

— Ми бачимо лише ті пошкодження гідроспоруди, які на поверхні, — зазначає начальник Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ Олександр Бовсуновський. — Сама ж помпова станція занурена на три поверхи вглиб під воду. Який її стан після майже 50 років експлуатації, може показати комплексне підводне обстеження.

Аби мінімізувати ризики подальшого руйнування насосної станції, три роки тому було ухвалено рішення перекрити рух вантажного транспорту через аварійну дамбу та міст над гідроспорудою.

Згодом заборонили рухатися шляхопроводом і легковикам. Увесь потік автотранспорту спрямували в об’їзд — Чигирином та навколишніми селами.

Це, на жаль, не розв’язало проблеми. Навпаки — породило інші. Потік хур через вузькі сільські дороги вщент знищив тонке асфальтне покриття, а будинки місцевих жителів почали тріщати по швах. Селяни, протестуючи, у відчаї перекривали рух транспорту, писали скарги у всі інстанції.

— Розрубати цей гордіїв вузол складно, — ділиться голова Чигиринської міської територіальної громади Віктор Харченко. — Чому? Коли будувалася насосна станція, не передбачалося, що над нею рухатиметься транспорт. Будь-яке навантаження та вібрація призводять до пошкодження гідроспоруди. Отже, необхідне нестандартне рішення — будівництво мосту через Тясмин чи арки над насосною станцією. Але на це потрібні фантастичні кошти, яких немає ні в громади, ні в держави.

Розв’язати проблеми Тясминської дамби, яка захищає від затоплення дніпровськими водами кілька десятків населених пунктів області та орні землі, намагалися всі очільники Черкащини. За останні два роки чотири голови ОДА мізкували на об’єкті з фахівцями, який вихід можна знайти із загрозливої ситуації. Утім, безрезультатно.

Щойнопризначений голова Черкаської обл-держадміністрації Олександр Скічко також побував на Тясминській дамбі й назвав ситуацію там катастрофічною. «Відсутність капітального ремонту може призвести до фатальних наслідків», — підкреслив посадовець.

На проведеному згодом засіданні комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій укотре обговорено питання ремонту дорожнього покриття аварійної дамби та безпеки експлуатації гідротехнічних споруд.

Але чи цей обмін думками фахівців хоч на йоту наблизив роз-в’язання проблеми, яка накопичувалася роками? На жаль, ні. Бо ще жодного разу констатація фактів без чіткого плану дій не вирішувала жодної серйозної справи. А чому б зараз, наприклад, замість бідкання про відсутність бюджетних коштів не провести переговори з відповідальним бізнесом, який активно працює на Чигиринщині, про співфінансування реконструкції захисної дамби? Про започаткування й розвиток державно-приватного партнерства в цій сфері? Домовитися й діяти невідкладно.

Бо завтра, коли через небувало рясні цьогорічні зимові опади підніметься рівень води в Кременчуцькому водо-сховищі і в Тясмині, говорити про це буде, очевидно, запізно.

Черкаська область.

Фото з відкритих джерел.