Виявилося, що він зовсім не схожий на портрет, створений радянським антропологом Герасимовим у 1939 році, і не має монголоїдних рис. Насправді будівничий Софії Київської слов’янської зовнішності та без довгої бороди.
Генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська, генеральний директор компанії «Інтерхім» Анатолій Редер, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко (зліва направо).
«Побачити, який насправді вигляд мав Ярослав Мудрий — не просто унікальна можливість. Це важлива подія з точки зору історичного контексту та порушення питання національної ідентичності. Йдеться не про радянський портрет, який порівнював київського князя з російськими царями, а про найбільш реальну відтворену модель обличчя, спроектовану на основі наукових фактів і досліджень», — зазначив під час презентації міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
Відтворено обличчя князя в результаті тривалих досліджень методом історико-криміналістичної експертизи на основі моделі черепа та з використанням новітніх технологій. Автори еконструкції — криміналіст Андрій Переїденко та мистецтвознавець Юрій Шатайло.
«У нас були детальні обміри, зображення фотографічні, рентгеноскопічні Ярослава Мудрого, — каже генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Вона додає, що «київські князі не носили довгих борід, що характерно було для зображення російських царів, а довгими були вуса.
А нашим князям вона, так би мовити, домальовувалась і домальовується й дотепер».
«Фігура князя вагома для розквіту і становлення Русі як сильної держави і її визнання на міжнародному рівні. Саме тому українці і світ повинні знати, який насправді вигляд мали наші герої. Символічно і те, що 3D-зображення покажуть у «Софії Київській», побудованої з ініціативи Ярослава Мудрого», — підкреслив міністр культури Олександр Ткаченко.
Неля Куковальська наголосила, що 3D-голограма обличчя Ярослава Мудрого є одним із перших кроків до тієї правдивої історії, яка може пролити світло на певні історичні факти, зокрема на те, який вигляд мали у Середньовіччі наші пращури.
Унікальну конструкцію створили на замовлення у Данії, придбали її для заповідника фармацевтична компанія «Інтерхім» на чолі з генеральним директором Анатолієм Редером.
«Ми в «Інтрехім» тішимося, що змогли долучитися та подарувати заповіднику таку цікаву конструкцію, — каже Анатолій Редар. — Адже це відтинок української історії, надзвичайно важливий для усвідомлення тяглості нашої культури, розуміння власного коріння та свідомої самоідентифікації. Пишатись минулим, відстоювати теперішнє та бути впевненим у майбутньому — ось мета».
У Національному заповіднику ведуть активні пошуки мощей князя Ярослава та планують також відтворити зовнішність його дружини Інгігерди.
Будівничий української держави, дипломат і книжник помер 20 лютого 1054 року у Вишгороді, ймовірно, у віці 76 років. Син Всеволод Ярославович, що був при батькові, привіз тіло великого князя до Києва, де його поховали у Софійському соборі у мармуровому саркофазі, який і зараз можна побачити у тисячолітньому храмі. Як зазначають історики, достеменно невідомо, чи відкривали саркофаг з XI століття до початку XX.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
