Книжки містять факсиміле всіх збережених досі слідчих і наглядових справ Тараса Григоровича.
— «Слідчо-наглядові справи...» — перша повна академічна публікація шевченківських документів такого типу, — розповідає співробітниця музею, кандидат філологічних наук Галина Карпінчук. — У книжках розміщено майже 400 документів за 1847—1859 роки. Важливо, що 147 документів раніше не републікували. Крім того, видання містить факсимільну першопублікацію 30 нещодавно віднайдених листів до Тараса Шевченка, що вважалися втраченими. Також факсимільно відтворено два альбоми зарисовок, поезій і фольклорних записів Шевченка за 1846—1850 і 1848—1850 роки. Зокрема вперше надруковано документи XVIII століття, які поет зібрав до арешту, коли служив у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів.
Видання підготували до друку вчені Інституту історії України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Центрального державного історичного архіву та Національного музею Тараса Шевченка. У світ книжка вийшла завдяки київському видавництву «Арій».
У презентації брали участь член-кореспондент НАНУ, керівник проекту Геннадій Боряк, доктори наук, шевченкознавець Олександр Боронь, архівознавець Валентина Шандра, головний зберігач фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко, директор видавництва «Арій» Дмитро Мойсеєнко.
Наукових публікації про життя і творчість Тараса Шевченка дуже багато. Одна тільки їх бібліографія може становити вагомий фоліант або й кілька томів. Однак життя Кобзаря продовжує відкривати нам нові грані. Проте на презентації, після офіційних виступів, знову довелося говорити про дещо стереотипні підходи — і у подачі фактів життя Шевченка, і у видавничій справі.
Скажімо, наші видавці й досі мислять лише «Кобзарем». Тим часом напрошується окреме видання циклів поезій Шевченка. Передусім знаменитого, навіть у радянські часи майже забороненого, циклу «Три літа» (1843—1845), написаного незадовго до арешту поета. А відомий усім вірш «Садок вишневий...» залишається незрозумілим, якщо не взяти до уваги, що Тарас Шевченко написав його... в казематі Третього відділу. Твір і ввійшов до циклу, об’єднаного назвою «В казематі».
На презентації казали, що давно на окреме видання заслуговують історичні поезії Шевченка.
Нарешті у нас у середніх школах, а часто й вишах і сьогодні мовчать про те, що добра половина поезій Шевченка, вміщена в сучасних «Кобзарях», — це поезія, заборонена царською цензурою! Свого часу, в кінці XIX століття, громадськість видала за кордоном, у Празі, двотомний «Кобзар», де в другому томі було вміщено вірші, які цензура заборонила, й вони ходили виключно в рукописних збірках. Мабуть, давно час повторити таке видання — випустити для середніх шкіл і вишів «Заборонений Кобзар» — з науковими коментарями та поясненнями, чому та чи інша поезія була заборонена до друку.
