Нещодавно Верховною Радою був прийнятий у першому читанні за основу проект закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю)" (реєстр. № 3012-2).
І він, у принципі, отримав підтримку, в тому числі й Національної академії аграрних наук України. Проте НААН має низку суттєвих зауважень та пропозицій до цього законопроекту. І їх необхідно врахувати з огляду на те, що запропоновані законопроектом зміни в контексті оптимізації процедури приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств не узгоджуються з положенням частини 3 статті 22 Конституції України.
А у ньому, найперше, наголошується: частина 3 статті 22 Конституції визначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів неприпустимим є звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод.
І тут саме соціальні права можуть бути реально обмежені, переконані науковці. Хоча легітимність мети таких обмежень може бути обґрунтована лише умовами, зазначеними в частині 2 статті 64 Конституції України.
Ми намагалися з'ясувати, у чому ж полягають інші заперечення та пропозиції до цього проекту, на яких у своєму листі щодо законопроекту наполягає Національна академія аграрних наук. Пропонуємо вашій увазі короткий витяг із головних тез їхнього звернення, яке надійшло до Верховної Ради.
Також деякі норми законопроекту суперечать і частині 5 статті 7 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 р., де передбачено, що земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування. Це відбувається в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і вони не можуть бути вилучені через припинення права на постійне користування земельною ділянкою як за рішенням органів виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування, без згоди власників чи уповноваженого ними органу. Або ж Президії Національної академії наук України та, в тому числі, національних галузевих академій наук.
А за Статутом НААН, головними науковими установами є національний науковий центр та інститут, яким можуть підпорядковуватися дослідна станція, дослідне господарство, дослідне підприємство, дослідне виробництво, експериментальне виробництво. Бо саме дослідні господарства, як і інші підприємства та організації НААН, є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією тощо.
Тому пропозиції щодо позбавлення НААН України земельного банку шляхом оптимізації процедури приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, необхідні для впровадження інноваційних технологій, є недалекоглядними та небезпечними, переконані науковці.
Позитивно сприймаючи земельну реформу загалом, вони зазначають, що навіть компромісна цифра у 180 тисяч гектарів земель, які повинні залишатися в розпорядженні НААН, є критичною. З огляду на галузі наукової роботи, наявне поголів'я тварин, необхідність у сівозмінах тощо.
Тим паче що наукова робота проводиться саме у процесі сільськогосподарської діяльності на засадах наукового обґрунтування та експериментування. А тому такі наміри законодавця не лише суперечать Конституції України та чинному законодавству України, а ще й створюють ризики дискредитації наукового потенціалу держави.
Крім того, зазначається, що приватизація державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій з передачею їх у власність громадян із переоформленням оренди на 50 років теж нівелює і мету діяльності таких підприємств, установ та організацій, і правові засади наукових установ на постійне землекористування.
Адже частина 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Цим само документом передбачено, що право на постійне користування належить підприємствам, установам та організаціям державної або комунальної власності.
А частина 1 статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" від 07.02.2002 р. якраз регламентує, що майнові комплекси Національної академії наук України та національних галузевих академій наук становлять усі матеріальні та нематеріальні активи. Вони обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах галузевих академій і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України. А також національних галузевих академій наук, які закріплені державою за НААН та її науковими структурами, в безстрокове користування, або ж придбані за рахунок бюджетних коштів чи коштів від фінансово-господарської діяльності, як й інших фінансів, набутих законним шляхом.
Як резюмував Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції положень пункту 6 статті 92 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), якщо власники землі та орендар поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються ще й повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками. Аж до передачі в суборенду. То постійні користувачі такої можливості позбавлені, але в їх праві на землю є низка особливостей і переваг.
Перше – право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.
Друге – права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню, тобто не можуть бути звужені.
Третє – постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.
Четверте – земельні ділянки в постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно. Оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах з уповноваженою землевпорядною організацією.
Також пункт "е" частини 4 статті 84 ЗК України у проекті пропонується доповнити словами "крім земель, які передаються до приватної власності в порядку приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств відповідно до статті 25 цього Кодексу". Отже, встановлюється прецедентний виняток, яким визначається можливість передачі в приватну власність земельних ділянок, які використовуються, зокрема, для забезпечення діяльності Національної академії наук України та державних галузевих академій наук. А це небезпечно створює підстави для приватизації земель сільськогосподарського призначення, які наразі перебувають у постійному користуванні цих організацій.
У НААН наголошують, що така позиція не узгоджується з частиною 3 статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу". Бо згідно з цією статтею "вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України".
Окрім цього, стаття 24 Земельного кодексу України передбачає, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
А вилучення земельних ділянок зі складу об'єктів майнового комплексу Національної і галузевих академій наук України та об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій унеможливить дієве виконання зазначеними установами своїх завдань. І це призведе до згортання наукової діяльності та зниження ефективності проведення наукових досліджень і дослідів із метою підвищення аграрного потенціалу України. Як і до зниження аграрного реноме нашої держави на світовій арені.
Тому в такій редакції проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю)" (реєстр № 3012-2) не відповідає вимогам Конституції України.
Найперше в частині соціальних питань. Також він містить ризики щодо самого функціонування аграрної науки і не забезпечує належного правового захисту земель Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. Отже, потребує ретельного, зваженого доопрацювання з урахуванням близької та віддаленої перспективи.
З цим погоджується і народний депутат від "Слуги народу" Георгій Мазурашу, який має свою принципову позицію, оскільки не так давно і не раз виступав із критичними статтями щодо діяльності чернівецької філії НААН. Пропонуємо вашій увазі його коментар.
«Переконаний, що мудрі зауваження науковців до законопроекту № 3012-2 є слушними і мають бути враховані у рамках підготовки до голосування у другому читанні. Навіть переслідуючи таку стратегічну й епохальну мету, як успішна земельна реформа, треба бути обережним у кожному абзаці і кожному слові. І в першу чергу враховувати інтереси держави Україна, щоб в ейфорії, як кажуть, не вихлюпнути з водою й дитину.
Тому впевнений, що НААН потрібно залишити достатньо необхідної для науково-дослідної роботи землі. При цьому зробивши реальний аудит наявного "земельного банку". Там, де успішно займаються науково-дослідною діяльністю, порядно і хазяйновито обходяться з наявним майном та земельними ресурсами, ми маємо всіляко сприяти такій діяльності й надалі. А там, де немає господаря, де відбуваються сумнівні процедури, вжити необхідних заходів, у тому числі із залученням правоохоронних органів.
Вважаю, що 180 тисяч гектарів поля, на яких наполягають науковці, не є непідйомною цифрою. Після їх прозорого аудиту з розміщенням на офіційних ресурсах детальної інформації про всі ці господарства. Тим паче що ці землі й надалі залишатимуться в розпорядженні держави.
Інші землі, на мою думку, треба спрямовувати не на розпаювання, а на потреби місцевих громад, нехай самі хазяйнують або ж здають в оренду тим, хто вміє це робити, на користь громадам та Україні.
Це передусім стосується тих господарств Академії, де дослідницька робота практично "завалена".
Але найголовніше пам'ятати, і я до цього закликаю своїх колег-депутатів, що аграрна наука – це насамперед запорука успішного розвитку усього АПК. Це забезпечення конкурентних засад наших аграріїв, збільшення обсягів експорту, домінуючих позицій України на світових ринках зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Крім того, це ще й створення національного аграрного наукового продукту на продаж. Не кажучи вже про необхідність сучасних наукових розробок у сфері захисту екології, переходу на чисті технології.
Нині, з огляду на об'єктивні чинники, жорстка конкуренція на світових ринках загострюється. Тому потрібно розуміти, що без швидких, креативних, успішних ноу-хау від наших науковців ми швидко станемо аутсайдерами, наші сільгосппродукти втратять довіру, ми не проб'ємося на дуже перспективні для України ринки, де вже затребувана органічна продукція. Тому збереження наукової складової АКП є вкрай важливим.
Я думаю, що мої колеги це розуміють, а тому підійдуть до внесення поправок до законопроекту, на яких наголошують науковці, перед другим читанням відповідально.
Безперечно, вітчизняній аграрній науці, яка є одним з істотних чинників наповнення державного бюджету, необхідно створити преферентні умови. Тим паче що сьогодні аграрний вектор економіки є тим, де ми можемо диктувати світову моду, стаючи потужною аграрною державою світу, забезпечуючи продовольчу стабільність не лише України, а й усієї планети. Як третій у світі експортер зерна та п'ятий – борошна, не кажучи вже про іншу експортну складову».
Аргументованим є і коментар академіка, доктора економічних наук Ануш Балян.
«Виклики, якi постали в час пандемiї, поставили перед державою низку нових ключових завдань. Головним із них є, власне, організація продовольчої безпеки України. Думаю, нікого вже не потрібно переконувати, що це завдання напряму пов'язано з розвитком аграрної науки в наявному світовому конкурентному середовищі. І тут ми не на лідируючих позиціях.
А головною базою забезпечення такого розвитку, окрім кадрового наукового потенціалу НААН, є державні землі сільськогосподарського призначення, які дісталися науковцям після реформування та приватизації колгоспних сільськогосподарських підприємств.
Тож із метою збереження їx для наукових потреб, доцільно розглянути можливість залишити частину земель для наукових дослiдiв, а другу частину вiддати в оренду через вiдкриті торги РrоZоrrо з подальшим поверненням у користування науки для виконання державних замовлень та програм.
Я думаю, це правильна і виважена позиція, яка не становитиме загроз аграрній науці, нашій сільськогосподарській перспективі. Тому сподіваюся, що Верховна Рада дослухається до наших аргументів».
Підготував Сергій СУЛИМА.
