Уродженка Запоріжчини, вона викладала в Ніжинському державному інституті імені М. Гоголя, утворивши навколо себе гурт ідейно свідомих українців — викладачів та студентів. Завдяки цьому гуртку до Ніжина у глухі радянські часи приїздять Микола Вінграновський, Григір Тютюнник, Іван Драч, Євген Гуцало, Борис Олійник, Анатолій Шевченко. Ці зустрічі пробуджували український дух і насторожували КДБ.
Останньою краплею стала передача нею за кордон трактату Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Це вдалося здійснити через Чехословаччину, але КДБ розкрило майже весь ланцюжок. Проте коли спецслужба дійшла до Лесі Коцюби, він обірвався — дисидентка заявила, що отримала копію від уже покійного професора. Отже, мужня жінка не видала своїх товаришів.
Зате була звільнена з роботи і померла внаслідок переслідувань у 66 років.
«На її похорон прийшло троє осіб з інституту. Бо ця вчена займалася небезпечною справою — збирала український етнос», — казали під час відкриття меморіальної дошки на будинку, де жила Леся Коцюба.
Фото Ігоря ВОЛОСЯНКІНА.
