Перший — реалізоване на законодавчому рівні злиття територій міста і села з однойменною назвою. Причому село з першої половини минулого століття належало до іншого району — Новоукраїнського. Відповідно, сільська школа була підпорядкована відділу освіти, звідки інспектори приїздили за багато кілометрів, а люди лікувалися в лікарні, розташованій бозна-де, хоча могли отримувати допомогу в закладі, що обслуговував залізничну станцію і розташований за п’ятсот метрів від села. Дві Помічні з’єднує одна вулиця, але помічнянцям, аби домогтися призначення виборів і об’єднання в одну адміністративну одиницю, довелося навіть до суду позиватися на ЦВК... А потім були знамениті сльози місцевих чиновників і депутатів під час трансляції засідання Верховної Ради, де було проголосовано відповідне, нарешті — розумне й логічне, рішення. До речі, ставили його на голосування аж чотири рази. І краще не запитуйте, якими такими аргументами можна було мотивувати відмови визнати очевидний факт і піти назустріч абсолютній і консолідованій волі більшості населення?!
І другий — фактично найнижча в Україні (серед посадовців відповідного рівня) зарплата адміністрації ОТГ, зокрема — міського голови. Міська рада свого часу урізала своєму виконавчому органу зарплату. Наскільки адекватною щодо виконкомівців була ця сенсаційна скромність, не нам судити...
Залізниця годує місто
— Ми — успішна громада. Переважно завдяки залізничному вузлу, який дає роботу трьом тисячам наших мешканців (понад 60 відсоткам працюючого населення! — Авт.) і забезпечує серйозні відрахування у вигляді податку на доходи фізичних осіб, — каже міський голова четвертої поспіль каденції Микола Антошик (на знімку), який прийшов на цю посаду з того самого залізничного відомства, через посади майстра дільниці, начальника дистанції... і який доклав серйозних особистих зусиль, аби Помічна пройшла всі документальні лабіринти на шляху до формування ОТГ з центром у місті. — І те, що за три роки місто отримало тільки через бюджет розвитку 30 мільйонів гривень — велика заслуга залізничників...
У цьому контексті зрозуміло, наскільки важливо для «міста на рейках» зберегти за собою цю професійну нішу. Не просто важливо — це завдання номер один. Та, на жаль, не вистачає в Помічної власних трудових ресурсів, щоб забезпечувати місцеве підприємство тутешніми ж фахівцями. Навіть при тому, що відомчий штат невпинно скорочується, і сама залізниця перейшла на чотириденний робочий тиждень, станція постійно шукає людей на роботу. Десять років тому ніхто б у Помічній не повірив, що на посаду машиніста локомотива найматимуть приїжджих з інших регіонів. А нині так і є...
— В Україні є громади з мінусовими бюджетами, — продовжує Микола Антошик, — а ми тим часом плануємо майбутнє і будуємо дороги за вартісними проектами. Приміром, торік витратили на ремонт покриття десять з половиною мільйонів гривень. Відремонтовані вулиці Горького, Виноградна, тротуарна плитка в центрі... — це нове обличчя міста. Частина грошей зайшла через міжнародну програму «Добре». Ринок, ЦНАП, лікарня, молодіжний центр.
...Одне слово, є в Помічної аргументи, щоб відповідати на скептичні зауваження людей, котрі вважають, що адмінреформа нічого не дала сформованим не в першій фазі об’єднання громадам. Адже був час, коли місто могло собі дозволити відвести в бюджеті на розвиток аж... 17 тисяч гривень на рік. Нині ж, за короткий період після об’єднання, містяни купили нову комунальну техніку — екскаватор і навантажувач, провели освітлення в місто і в село Помічна, яке приєдналося після виборів у 2017-му, замінили вікна в дошкільних закладах, купили автобус для підвезення дітей до міських шкіл...
— Серед господарських планів на майбутнє, — у нас обов’язкові ті, що стосуються подальшого ремонту доріг, — ділиться задумами очільник громади. — І водогін. Три свердловини та трубопровід по вулиці Степова — цю роботу треба було починати ще позавчора, та бюджет не дозволяв...
Не без ложки дьогтю, або І в успішних громад можуть бути проблеми
У цьому випадку не з вини ОТГ, а через партнерів, залучених через тендери. Дах Помічнянської ЗОШ № 3, ремонт якої взявся виконати підрядник із Кропивницького в сезон дощів і снігопадів (під час вимушеної виробничої перерви), протік... Кажуть, що це погана прикмета — показувати роботу на тому етапі, коли зроблено лише півсправи. Та коли її якість загрожує звести нанівець увесь задум, «косяки» приховувати або не помічати важко. Тому й опинилася в центрі уваги обласних медіа, депутатів і влади школа, яка уклала договір із багатомільйонним кошторисом...
Нині недоліки, які в буквальному розумінні підмочили навчальний процес, уже ліквідовано. Директор школи Олег Баранов каже, що вчителі й техпрацівники «власними зусиллями навели марафет у класах», а роботи на даху тривають (коли погода дозволяє. — Авт.). З його слів, функціональний стан усіх шести кабінетів проблемної частини приміщення проводити уроки дозволяє. Залишається сподіватися, що дощова осінь, а потім сніг і скандал навколо об’єкта таки чогось навчать приїжджих фахівців, з чиїми перемогами на тендерах можна ознайомитися на публічних сайтах (і заодно переконатися, що це замовлення з Помічної для цієї конкретної фірми — великий успіх і серйозна відповідальність).
Є в Помічній іще один «об’єкт в об’єктиві», розташований на території колишнього села. Це школа, де лише... семеро учнів. Напевне, реформування цьому закладу не уникнути, адже більшість дітей із цього кутка давно навчаються в місті. Однак під час минулих виборів і сходок від жителів надходило колективне прохання — не зупиняти роботу школи. Влада дотримується обіцянок, але люди мусять усвідомити об’єктивну реальність... А вона не завжди така, що терпить байдужість і бездіяльність, але підтримує активних та ініціативних.
Фото надано автором.
