Відхиливши емоційні частини — ті, що стосуються приватного життя, кумівства людей, які згадуються у листі, викладаємо його суть.

Хіба не було більше чого реформувати?

Ми мешкаємо в різних населених пунктах, різні за професіями (юристи, медики-пенсіонери, менеджери), але нам не байдужа доля Рівненської обласної клінічної лікарні, оскільки ми як платники податків можемо розраховувати на отримання в ній кваліфікованої медичної допомоги, що гарантує нам Конституція України. Лікарня є комунальною власністю громади області. А ми як мешканці цієї громади маємо право висловити свою думку щодо того, які перетворення у ній проводяться і чи завжди вони вітаються тією ж громадою, яка, до речі, вміє мислити, аналізувати.

На Комунальному підприємстві «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради змінилось керівництво — так вирішили депутати облради. Директором призначено Віктора Ткача — хірурга за фахом з непоганою репутацією. Він почав перетворення в лікарні. І це добре, бо є ряд відділень, які давно їх чекають і потребують. То почали б із них.

Але чомусь ті перетворення обминули їх, а торкнулись успішних підрозділів лікарні. Маємо на увазі створений у серпні 1997 року Центр лапароскопічних та малоінвазивних втручань, до чого доклав чимало зусиль хірург від Бога, професор Юрій Семенюк, якого люди не одне скликання обирали депутатом Рівненської обласної ради. На жаль, він відійшов у вічність, залишивши по собі чудовий центр, а також чимало учнів-хірургів, які успішно продовжували його справу. Як доказ — методика лапароскопічних операцій цього центру була запатентована в Європі й визнана однією з кращих.

Так ось, створеному Юрієм Семенюком центру, який на знак пам’яті й поваги назвали його ім’ям, не дали «дожити» до 25-річчя. Відточений роками ритм його роботи зруйнували так званим реформуванням, ефективність якого покаже час. Комусь не давало спокою, що тут щороку робили понад тисячу малоінвазивних операцій (маючи 13 ліжко-місць, середня тривалість перебування пацієнтів 4 дні — кращий показник в Україні), тоді як інші набагато менше. Адже серед нас є медики, відтак ми знаємо про приховану жорстку конкуренцію за клієнта між хірургами…

Під різними непереконливими поясненнями (мовляв, розвиватимемо трансплантологію — до речі, вона проводиться не лапароскопічним, а відкритим хірургічним методом) нинішнє керівництво лікарні об’єднало два відділення — хірургію органів травлення і Центр лапароскопічних та малоінвазивних втручань, знехтувавши багаторічними напрацюваннями того ж професора Юрія Семенюка. Мабуть, до такого об’єднання, якби воно було доречним, додумався б, на жаль, нині покійний Юрій Степанович. Адже він був головним лікарем цієї лікарні, зваженою і далекоглядною людиною.

Запитання викликають і недавні призначення на посади завідувачем нового (об’єднаного) відділення, який назвали Обласним центром планової хірургії та трансплантології імені професора Юрія Семенюка (прізвище таки не посміли викинути, боячись резонансу), Андрія Жилінського та начмедом лікарні з питань хірургії Юрія Ординського. Не сумніваючись, що це хороші лікарі, нас цікавить мотивація директора лікарні Віктора Ткача: чому саме їх, а не когось іншого з обласної лікарні, де чимало кваліфікованих лікарів?

Запитань додає і той факт, що всі троє названих лікарів ще й працювали у приватній рівненській клініці, про що свідчать численні пости на сторінках в соцмережі згаданих хірургів, деякі навіть рекламують послуги приватної клініки.

Насторожує те, що, одночасно працюючи в комунальній та приватній лікарнях, вони можуть «відбирати» пацієнтів на користь приватної клініки. Адже, якщо клініка укладе угоду з Національною службою здоров’я, їй так само, як і комунальній обласній лікарні, переказуватимуть кошти за кожного пацієнта. За таких обставин Центр лапароскопічних та малоінвазивних втручань, де виконували більш як тисячу операцій на рік, міг би скласти гідну й серйозну конкуренцію вже згаданій приватній клініці. Бо в Центрі імені Юрія Семенюка, пацієнтами якого ми були в різні часи, отримували кваліфіковану медичну допомогу, лікувались при чуйному ставленні персоналу в чистоті, гарних умовах, тобто не в гірших, ніж у приватній клініці. Тільки ці послуги були набагато дешевші й доступні переважній більшості пацієнтів.

На нашу думку, тут існує конфлікт інтересів, а чесна конкуренція між закладами залежить лише від совісті згаданих лікарів. Хоча для нас це дуже слабкий аргумент. Зрештою, для цього є розпорядники обласного комунального майна, які мають його оберігати.

Лідія ЛЕВЧУК, 
Ганна САВЧУК, 
Ольга БОРОВЕЦЬ, 
Іван ПОЛЮХОВИЧ, 
Петро ІЩУК, 
Віра ВОЗНЮК 
(ще 25 підписів).

Рівне.

Коментарі фахівців

Віктор ТКАЧ, директор Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради:

— Ми провели оптимізацію шляхом об’єднання двох хірургічних відділень: центру хірургії органів травлення та ендокринології, а також Центру лапароскопічних та малоінвазивних втручань імені Юрія Семенюка.

Щодо кадрів, то завідувачем новоутвореного центру призначив Андрія Жилінського, який до цього працював завідувачем відділення невідкладної хірургії Рівненської міської лікарні. Колишніх завідувачів двох реформованих відділень Дмитра Кордяка та Олександра Потійка перевів на посади хірургів цього відділення, оскільки вони здібні фахівці. Середній медперсонал не підпав під скорочення.

Мій вибір випав на Андрія Жилінського за високі людські та професійні якості. До того ж його відділення було закрите і перепрофільоване під лікування коронавірусних хворих. А хірург такого рівня (інші — теж) повинен весь час практикувати. Таку можливість він отримав.

Оптимізація дає те, що раціональніше використовуватиметься хірургічне обладнання. У новому відділенні розвиватимемо трансплантологічний напрям.

Раніше я оперував у приватній клініці у Рівному, як пишуть автори листа, але після того, як мене призначили на посаду директора комунального підприємства, приватною практикою не займаюся.

Юрія Ординського знаю з першого дня його роботи в обласній лікарні. Він зростав у мене на очах як класний фахівець у хірургії і з управління. Тому його призначив медичним директором з хірургії.

Стосовно того, що Юрій Ординський та Андрій Жилінський оперують у приватній клініці, а відтак можуть «забирати» потенційних пацієнтів у клініку, то, на мою думку, пацієнт має право обирати лікаря та медзаклад незалежно від права власності.

Андрій ЖИЛІНСЬКИЙ,завідувач Обласного центру планової хірургії та трансплантології імені професора Юрія Семенюка:

— У приватній клініці я працював тому, що було закрите і передане під лікування інфікованих коронавірусом очолюване мною відділення ургентної хірургії КНП «Рівненська міська лікарня». А я міг би принести користь людям, які потребували хірургічного втручання. Щоправда, після мого призначення завідувачем новоутвореного Обласного центру роботи побільшало, бо потрібно по суті організовувати роботу нового відділення лікарні. Я в клініці нині оперативних втручань не проводжу.

У новоутвореному центрі працюватиме майже двадцять хірургів. І взагалі кадровий потенціал, зокрема середній і молодший, збережено повністю.