На підприємстві освоєно повний цикл переробки деревини (на знімку). Після доставки з лісу колоди розкряжовують і обов’язково миють, оскільки на лісосіках деревина трелюється й відповідно забруднюється. Уже помиті чисті колоди подають у лісопильний цех, де пиляються на дошку. Потім сушать і переробляють у цеху чорнової меблевої заготовки. І далі виготовляють основну продукцію — меблі.
Усі роки діяльності тут працюють над збільшенням виходу готової продукції. Тому стараються переробляти буквально всю деревину. Спочатку виходять меблі, потім із залишків — меблевий щит.
Переробляють навіть тирсу: частину пускають на опалення приміщень і сушіння деревини, а решту — на паливні брикети.
Отже, з підприємства у відходи йде лише побутове сміття.
Директор «ВГСМ» Ірина Мацепура вважає такий скрупульозний підхід природозберігаючим: що ретельніше переробляти деревину — то менше її потрібно зрубати.
Фото надано підприємством.
Дотримуються всіх вимог українського законодавства
— Ірино Олександрівно, наприкінці минулого року очолюване вами підприємство стало «героєм» мало не всіх вітчизняних телеканалів: мовляв, «ВГСМ» екс-портує продукцію відомій шведській фірмі ІКЕА з лісу, заготовленого неофіційно... Хоча це була явна вигадка. Як вона виникла, чим закінчилася та фейкова історія і як ви з неї вийшли? Чи хтось відповів за брехню?
— В ІКЕА є декілька принципів, якими вона ніколи не поступається: не допускає будь-яких корупційних дій і працює з підприємствами абсолютно прозорими і відкритими. Хто нас знає, то ми ніколи не порушуємо цих правил.
Але і мало хто читав звіт Eartsight. Вони прямо сказали, що хочуть скористатися авторитетом ІКЕА для покращення ведення лісового господарства. Помилка цих екологів, з моєї точки зору, в тому, що вони явно перебільшують кількість сировини, яку постачальники ІКЕА переробляють в Україні. Я не думаю, що це більш як один-два відсотки від загальної кількості деревини.
У звіті було сказано про нелегальну деревину. В європейському розумінні будь-яка деревина, що заготовлена з будь-якими помилками, є нелегальною. Але не є незаконною за нашим законодавством.
Та в будь-якому разі ми виконуємо всі вимоги українського законодавства — навіть ті, що мають спірне тлумачення.
Однак правила скандалу є правилами скандалу. І ніхто з тим не розбирався. Уся преса дружно перепостила скандальну новину. Що для мене було прикро? До нас по коментарі звернулася вся європейська преса, але лише два-три українські видання. Всі решта затаврували, не розбираючись...
— Тож ви працюєте лише з fsc-cертифікованим лісом?
— Так. Абсолютна більшість європейських споживачів хоче fsc-cертифі-ковану продукцію. Це гарантія законного походження деревини. І дедалі більше деревообробників вимагають у лісових господарств цієї сертифікації. Але економіка розвивається хвилями: два роки ми спостерігаємо падіння обсягів виробництва — відповідно деякі лісгоспи не мають інтересу дотримуватися вимог fsc-cертифіка-ції. Тим паче що це платно і чимало коштує.
— Рівно рік тому наша з вами розмова на сторінках «Голосу України» стосувалася малих і великих перепон, які заважають галузі працювати за європейськими стандартами. Що змінилося?
— Нічого не змінилося. Галузь декілька років перебуває під прицілом популістів різних категорій. Так, як інформаційне поле стежить за лісом, воно не стежить за жодною іншою галуззю економіки. Хоча не можна сказати, що сільське господарство чи добувна галузь більш ощадливі до природи. Але про них жодного слова.
Людей, які чітко знають проблеми, традиційно не так багато. Практично немає фахових журналістів, які пишуть про проблеми галузі.
Нині розробляються нові чергові стратегії, мова йде про укрупнення лісових господарств. Але ми, як деревообробники, не бачимо жодних рухів стосовно забезпечення сировиною. Розв’язуються якісь проблеми, які серед важливих завершують десятку.
Тому розмови є, стратегії пишуться, але лише на Закарпатті за останні два роки втрачено понад дві тисячі робочих місць у деревообробці...
— Як загалом працюється підприємству у ковідний період?
— Вірус є вірус. Ми встановили дуже жорсткі правила: відстані, дезінфекції, маски. Але на підприємстві працюють 300 осіб, вони контактують із тисячами інших людей. Тому хворіють і наші працівники. Перший рік вірусу ми пройшли без хворих.
Нині важче. Частина підприємства на карантині.
Через перекоси в лісовому господарстві змушені займатися заготівлею
— Ірино Олександрівно, у «ВГСМ» нібито замкнутий цикл: самі заготовляєте, самі переробляєте ліс і виготовляєте з нього меблі. Тобто ваш девіз: «Від кругляка — до готового стільця». Але знаю, що підприємству загалом не всі ці види діяльності вигідні...
— У зв’язку з перекосами в лісовому господарстві ми були змушені займатися і заготівлею лісу. А це зовсім інша діяльність, ніж деревообробка. І відволікає значні обігові кошти, створює додаткові проблеми. Лісівники давно багато своїх проблем переклали на переробників. І, судячи з їх поведінки, вважають це досить природним.
— Що, крім стільців, ще випускаєте? І куди відправляєте?
— Ми виготовляємо меблевий щит, чорнову меблеву заготовку, різні меблі. Торгуємо з Європою й освоюємо український ринок.
— Рахівський — єдиний негазифікований на Закарпатті район. Щоб забезпечити дровами населення і бюджетну сферу, треба на зиму заготовляти 200 тисяч кубометрів деревини — ця цифра названа вами. А ось Берегівський лісгосп немає куди — бо «впав» експорт — продавати дрова. По-перше, чи доцільно, зважаючи на транспортні витрати, доєднати той надлишок для жителів вашого району; по-друге, як сприяєте людям Великого Бичкова у придбанні палива? Адже у вас безвідходне виробництво...
— Опалення — комплексна проблема. Інформаційне поле розривається від стогонів, щоб не вирубати ліси і про лисі гори. А потрібно зрубати мінімум 800 гектарів лісів, щоб забезпечити населення і деревообробників. Тому що в лісі 50 відсотків ділової деревини і 50 — дров. Звичайно, є люди, які вважають, що треба рубати лише для населення. І все. Але якщо так ставитимемося до лісу, то це буде чіткий сигнал, що ми повернулися в первісне суспільство.
Зарплата вже вирішує не все...
— Кадри. Вони вирішують усе чи їхня зарплата все вирішує?
— Кадри вирішують усе. Але зарплата вже все не вирішує. За останні три роки вона в нас пішла в різнобій — залежно від спеціалізації — і становить від восьми до вісімнадцяти тисяч гривень.
Люди їдуть за кордон не лише по гроші, а й по інфраструктуру, спокій, відсутність вічних клопотів...
— Ірино Олександрівно, ви якось висловилися, що інформаційна атака на лісову галузь, щойно закінчилися вибори, раптово припинилася... З чим це пов’язано?
— Приблизно три роки з усіх інформаційних каналів почали розганяти питання лісової зради: всі світові фото проблем лісокористування почали підписувати як знищені Карпати. Незважаючи на те, що це були по факту: вирубані тропічні ліси
Суматри, наслідки вітровалів в Європі, селеві потоки в Росії, поїзди з лісом біля плитних підприємств чи на кордоні з Китаєм.
Телеканали, популярні особистості розповідали, які жахи творяться в лісах. Співачка Руслана давала оцінку лісосікам.
Результатом стало те, що всі знають, які варвари лісівники, що гори — лисі, незаконно рубається більше, ніж законно тощо.
Із завершенням виборів усі ці фейки перестали циркулювати. Але в людей створили стійкі асоціації: ліси — вирубані, повені — через вирубки лісів, лісівники — варвари...
Водночас усі із задоволенням приїжджають відпочивати, хочуть користуватися дерев’яними виробами.
Люди не бачать суперечності між тим, що ліс треба зрубати, щоб задовольнити бажання жити в гарних інтер’єрах і користуватися продукцією лісопереробки аж до туалетного паперу.
— І ще одне. Зміни клімату, відчутний дефіцит води, боротьба за збереження довкілля — ці та інші екологічні проблеми якось традиційно суспільство скидає також на лісівників. Мовляв, багато рубають. Але цифри свідчать про те, що нині на Закарпатті, зокрема, вирубується в рази менше, ніж у 50-ті чи навіть 60-ті роки минулого століття, не кажучи вже про часи Другої світової війни...
— Люди — жертви стереотипів. Їм колись сказали, що радянська економіка була ощадлива, і вони тепер це переповідають. А те, що в до 1990 року рубалося в рази більше, — вони не знають, не сприймають і довіряють будь-яким картинкам...
Що тут скажеш? Погана освіта, відсутність критичного мислення призводять до того, що будь-які фейки йдуть на ура.
— І якраз до цього: ваш погляд на обговорюваний кілька років поспіль мегакурорт «Свидовець», який, імовірно, планують збудувати в Карпатах на землях Рахівського й Тячівського районів, та його «родича» на Боржавських полонинах...
— Я не вірю, що туризм може бути потужним драйвером розвитку економіки регіону. Додатковим — так. Ось наочний приклад: торік «ВГСМ» сплатило 16 мільйонів гривень податків, а туристичний збір всієї області становив вісім мільйонів...
Чи повинен туризм розвиватися через мегакурорти? «Буковель» засвідчує, що це життєздатно. Чи треба повторювати його досвід? Хтось каже — так, хтось — ні. Принаймні ми бачимо разючу різницю туристичної інфраструктури до перевалу, де розміщено «Буковель», і після нього, де працюють окремі готелі.
Моя точка зору така: туризм повинен плануватися комплексно фахівцями галузі, які побудували не один курорт у прив’язці до питань екології, наявних водних ресурсів, можливостей забезпечити водопостачання і водовідведення, енергетичного навантаження тощо. Але треба розуміти і туристів, які обмежені в часі і хочуть сервісу не за десять кілометрів від траси, а просто біля порогу або стоянки автомашини.
— Що вас, керівницю промислового підприємства, найбільше хвилює?
— Падіння курсу валют попередні два роки практично зупинило нашу деревообробку, яка працювала на експорт. Недоотримання 15—18 відсотків виручки поставило нас на межу виживання. Проблеми галузі як не розв’язувалися, так і не розв’язуються. Це все дуже нагадує застійні роки: наче щось і відбувається, але руху вперед немає.
А треба державі діяти так, щоб виробник почувався у стабільному середовищі і відчував, що він потрібен!..
Із досьє «Голосу України»
Ірина Мацепура народилася 20 липня 1968 року в селищі Великий Бичків на Закарпатті.
Має дві вищі освіти: закінчила економічний факультет Львівського лісотехнічного університету (інженер-економіст) і юридичний факультет Львівського державного університету імені І. Франка та аспірантуру за спеціальністю «Цивільне право, цивільний процес, міжнародне приватне право».
Працювала в різних галузях економіки: легкій промисловості, аграрному секторі, деревообробці — головним бухгалтером, директором підприємств, викладала у Франковому університеті. Адвокат. Із 2010 року — директор ТОВ «ВГСМ».
Обиралася депутатом обласної ради попереднього і нинішнього скликань.
Розмовляв Василь НИТКА.
Великий Бичків
Рахівського району
Закарпатської області.
Фото з офіційної сторінки обласної ради.
