Ця подія сталася 398 років тому, але важлива й сьогодні, бо засвідчила входження Чернігова до європейської спільноти самоврядних міст. Привілей, наданий королем Речі Посполитої Сигізмундом III, давав право організовувати в місті самоврядну громаду з автономними судово-адміністративними інституціями. Чернігів тоді отримав право на самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі. Місто з таким привілеєм володіло нерухомим майном, землею, запроваджувало податки тощо.
Як зазначають історики, магдебурзьке право встановлювало порядок обрання міської влади, її функції, основні норми цивільного і кримінального права, правила судочинства та оподаткування, визначало діяльність купецьких об’єднань, ремісничих цехів, порядок торгівлі тощо. Рада на чолі з бурмістром здійснювала управління містом і всіма господарськими справами громади.
Чернігівці мали право обирати собі повноважну раду терміном на один рік. Колегія райців обирала бурмістра. Передбачалося також обрання лави — органу судової влади на чолі з війтом. Лавники обиралися на все життя, а війт призначався королем і був найвищою посадовою особою в місті.
Символом юридичної незалежності Чернігова стала печатка з наданим королем гербом — зображенням святого Владислава «в зброї» з червоним прапором.
Чернігів.
